Минулого тижня у Хмельницькому міжшкільному навчально-виробничому комбінаті відбулось урочисте відкриття музею імені Героя Радянського Союзу Володимира Вайсера.
Минулого тижня у Хмельницькому міжшкільному навчально-виробничому комбінаті відбулось урочисте відкриття музею імені Героя Радянського Союзу Володимира Вайсера.
Чимало матеріалів зібрано для музею, доклали зусиль до цього й історики міста, і учні НВК №10, де навчався Володимир Вайсер.
Віддати честь Герою зібралися представники влади міста, його бойові побратими, родичі… Особливим гостем заходу став заступник посла держави Ізраїль в Україні Іцхак Кармель Каган. Перерізав червону стрічку під час відкриття музею ініціатор його створення міський голова Сергій Мельник, котрий розповів про заслуги Героя перед Вітчизною та про деякі факти з його біографії. Адже у бойових діях наш земляк брав участь з самого початку війни. В 1942 році закінчив танкові курси в Ульяновську, воював на Південно-Західному, Донському та Першому Українському фронтах. Згодом йому було присвоєно звання молодшого лейтенанта і призначено командиром танку Т-34.
Володимир Вайсер брав участь в оборонних боях за станцію Чоповичі Малинського району Житомирської області. 20 грудня 1943 року 40 танків типу “тигр” та “пантера” танкової дивізії СС “Адольф Гітлер” у супроводі піхоти намагалися оволодіти станцією і в подальшому розвинути успіх у напрямку Києва.
“Битися до останнього подиху, але станції не здати — такий наказ командира бригади”, — сказав Вайсер і його екіпаж відкрив вогонь по ворогу. Двома пострілами була підбита “пантера”, але ворожий снаряд потрапив у танк Героя, який загорівся. Вайсер вискочив з танка, особисто загасив полум’я і знову продовжив бій. Влучними пострілами було підбито ще один ворожий танк і бронетранспортер з піхотою. Ворог зосередив по танку гвардії молодшого лейтенанта потужний вогонь, снарядом танк знову був підбитий і знову загорівся, були важко поранені механік, водій та радист-кулеметник. Володимир Вайсер витяг з друзями під вогнем противника поранених, надав їм допомогу і знову продовжив бій.
Грізний танк Володимира Вайсера вже не міг рухатися, але продовжував стріляти. Декількома пострілами були підбиті “тигр” і “пантера”. Але нерухомий танк став мішенню для ворога. Потужним вогнем ворожих самоходок танк був розбитий, а молодший лейтенант гвардії Вайсер згорів разом з ним.
У цьому бою Володимир Вайсер знищив три танки противника і до 50 гітлерівців. Товариші поховали його в селищі Чоповичі. Нині тут знаходиться братська могила, на п’єдесталі якої встановлений танк Т-34. За проявлені мужність та героїзм при обороні станції Володимир Вайсер був нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни першого ступеня та званням Героя Радянського Союзу (посмертно).
Своєрідним меморіалом загиблому став і новостворений музей у навчально-виробничому комбінаті, розташований на першому поверсі закладу. Більшість експонатів — світлини, документи, речі побутового вжитку довоєнного часу, аудіо- та відеоматеріали досліджень життєвого та бойового шляху Героя Радянського Союзу (за це подяка, зокрема, і ТРК “Місто”, що забезпечила зйомки офіційної делегації міста в Житомирську область на могилу Героя). Як зазначила керівник музею — методист комбінату Євгенія Марцинюк, вся експозиція складається з шести розділів: “Проскурів довоєнний”, “Напад фашистської Німеччини на СРСР”, “Вайсер на фронті”, “Визволення міста Проскурова від німецько-фашистських загарбників”, “Перемога над фашистською Німеччиною”, “Увіковічнення пам’яті героя-танкіста”.
Особливим гостем на відкритті музею стала мешканка нашого міста двоюрідна сестра Володимира Вайсера Бетя Криштун (на фото). Розповідала про брата зі сльозами на очах, адже ним горда вся родина. Її згадки хоч і скупі, бо пам’ятає його трирічною дитиною, проймали найбільше: “Нині є багато білих плям у дослідженні наших родинних зв’язків, та до війни наша родина була дуже великою. У моєї бабусі було вісім онуків — два хлопчики і шестеро дівчаток. Володина мама була найстаршою в сім’ї. У нього було ще дві сестри Ріва та Бетя, остання померла в 1936 році.
Пам’ятаю, в школі, де з 1939 року навчався мій брат, були учні різних національностей, бо місто наше вважалося прикордонним та багатонаціональним. Навчання велося російською мовою, особлива увага приділялася військово-патріотичному вихованню та фізичній підготовці учнів”.
З нагоди відкриття світлиці пам’яті та грядущого Дня Перемоги приєднався до вітань і голова ради міської організації ветеранів Мунір Садиков. Він висловив щиру подяку за від-криття музею міському голові Сергію Мельнику, очільнику благодійного фонду “Благовіст” Івану Гладуняку, котрий вклав кошти у видавництво історичного посібника, де є згадки про Володимира Вайсера (нині видання зберігається у музеї). Доклалися до відкриття музею й активісти єврейської общини “Тхія”, свій благодійний внесок зробили генеральний директор ХМСТ “Кооператор” Микола Ворона, директор ТОВ “Емальбудпроект” Олександр Поліщук, начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Віталій Лісовий та інші.
Наш кор.
Фото Дмитра СВІДЕРСЬКОГО