Поет і композитор Володимир Ярчук по закінченню його авторського вечора у стінах Хмельницького музичного училища імені В.Заремби, почувши інтерпретацію своєї колискової “Спи, малесенький синочку” бандуристкою Катериною Ясенчук, вигукнув: “Це якесь диво! Я не впізнав своєї пісні в аранжуванні для бандури надзвичайно талановитою студенткою-третьокурсницею. Ніби слова і мелодія мої, а спів та її аранжування супроводу надали пісні такого витонченого українського національного колориту, що аж душа заясніла радістю! Не думав, що таку простеньку мелодію можна “вдягнути” у такий барвистий бандурний супровід. Бачу, що ця дівчина віртуозно володіє бандурою і має великий композиторський хист!”
Поет і композитор Володимир Ярчук по закінченню його авторського вечора у стінах Хмельницького музичного училища імені В.Заремби, почувши інтерпретацію своєї колискової “Спи, малесенький синочку” бандуристкою Катериною Ясенчук, вигукнув: “Це якесь диво! Я не впізнав своєї пісні в аранжуванні для бандури надзвичайно талановитою студенткою-третьокурсницею. Ніби слова і мелодія мої, а спів та її аранжування супроводу надали пісні такого витонченого українського національного колориту, що аж душа заясніла радістю! Не думав, що таку простеньку мелодію можна “вдягнути” у такий барвистий бандурний супровід. Бачу, що ця дівчина віртуозно володіє бандурою і має великий композиторський хист!”
Не полишило у спокої трепетне виконавство Катериною колискової не тільки автора, але й студентів училища, які зірвалися бурхливими оваціями. Утаємничена емоційна наповненість оксамитового звучання Катриного голосу, що доповнювався срібними переливами бандурного супроводу, місцями елегійного, дещо жартівливого, а інколи — драматичного, змусив серця слухачів тріпотіти в унісон з голосом співачки.
Доречно зауважити, що рушійною силою творчого поступу Катерини Ясенчук завжди була любов до рідної пісні й наполеглива праця над технікою бандурної гри, прагнення збагнути внутрішній світ пісні й досконало передати його слухачам. У своєму натхненному співі й глибоко проникливому у душі слухачів бандурному супроводі Катруся відтворює й саму себе — поетичну й надзвичайно музикальну натуру.
З чого все починалося? Можливо, Боже провидіння підказало батькам дівчини Миколі Вікторовичу і Наталії Євгенівні наректи доньку іменем святої Катерини… Подарували й прізвище Ясенчук, сповнене природної ясності та міцності, як дерево, оспіване Шевченком у “Заповіті”.
А найдорогоціннішим дарунком батьків було музичне обдаровання Катрусі, яке й визначило майбутню щасливу долю доньки. Запримітивши у неї неабиякий музичний хист, вони ще в дошкільному віці повели Катрусю до Хмельницької дитячої школи мистецтв освоювати гру на древньому українському інструменті в класі талановитого педагога-бандуриста Марії Ковбасістої.
Ще навчаючись у школі мистецтв, десятирічна Катруся заявила про себе на Всеукраїнському конкурсі виконавців на народних інструментах “Провесінь” (Кіровоград, 2004), посівши друге місце. А згодом сім разів поспіль на цьому визначному форумі юних виконавців Катерина Ясенчук завойовувала перші місця! А на завершення навчання у Хмельницькій ДШМ Катруся привезла з Кіровограда гран-прі.
Вже студенткою училища (клас педагога Миколи Босенка) Катерина підтвердила неперевершеність свого таланту — вдруге у Кіровограді завоювала гран-прі. Весна цього року ще раз ощасливила Катрусю: на міжнародному конкурсі бандуристів “Золоті струни” (Хмельницький, 2012) серед 50 конкурсантів вона здобула гран-прі у двох номінаціях — інструментальна гра та спів.
У репертуарі талановитої дівчини поряд зі складними партитурами світової та вітчизняної музичної класики (деякі й сама перекладає для бандури) є безліч ліричних, жартівливих народних та оригінальних творів. Ще в шкільні роки з глибоким проникненням у зміст вона виконувала пісню О.Дегтяр “Настрій”. А скільки іскрометного гумору вкладала у жартівливу українську народну пісню “Ой, мала я у коморі просо”…
Катерина Ясенчук — неперевершена ансамблістка. Її ведучий голос у всіх бандурних тріо є окрасою дівочих ансамблів. Ще в шкільні роки вона була душею капели бандуристок “Намистечко” (керівник М.Ковбасіста). В суголоссі з Юлією Волошиною і Тетяною Мельниковою витворила багатющий репертуар, особливим успіхом у слухачів користувалися “Назбирала м’яти” та “Дзигар”.
Не покидає ансамблевого виконавства Катруся і в музичному училищі: співає в капелі бандуристок (керівник Микола Босенко) та в тріо бандуристок разом з Яною Ілларіоновою та Марією Сударчіковою. Не раз дівчата завойовували призові місця на різних всеукраїнських і міжнародних конкурсах. Їх злитне тріо чують хмельничани на багатьох концертах. Вони — часті гості на ХОДТРК “Поділля-центр”. Не раз давали путівку у світ музики новим творам, як це сталося з піснею Михайла Люшні “Вишиванка” на авторському телеконцерті поета Віталія Міхалевського “Невиправний романтик” у листопаді минулого року.
На завершення оповіді про талановиту бандуристку Катерину Ясенчук хочеться побажати їй ясніти й летіти у піднебессі виконавства української народної пісні на всіх форумах бандурного мистецтва.
Микола Кульбовський
На фото: тріо бандуристок — Яна Ілларіонова, Марія Сударчікова та Катерина Ясенчук