Замість тканин — сміттєві пакети, старі газети, навіть обгортки від цукерок, замість ниток — скотч та степлер. Це мало нагадує швейний набір, тим не менше з нього реально зробити одяг. У цій вдягачці навряд чи підеш на прогулянку чи танці, а от на фестиваль екологічної творчості “Свіжий вітер” такий дрес-код підходить ідеально.
Замість тканин — сміттєві пакети, старі газети, навіть обгортки від цукерок, замість ниток — скотч та степлер. Це мало нагадує швейний набір, тим не менше з нього реально зробити одяг. У цій вдягачці навряд чи підеш на прогулянку чи танці, а от на фестиваль екологічної творчості “Свіжий вітер” такий дрес-код підходить ідеально.
Грінпісівці не втомлюються говорити про екологічні проблеми: Інтернет, телебачення, друковані ЗМІ рясніють закликами зупинити глобальне потепління, будувати сміттєпереробні заводи, відмовитися від атомної енергії, переходити на екологічно чисте виробництво… У розвинених країнах світу ці лозунги вже давно стали частиною державної політики, тоді як Україна ще дуже далека від екологічної чистоти. Щоб наблизитися до неї, треба починати з виховання.
Фестиваль “Свіжий вітер” ось уже 12 років намагається прищепити хмельницьким школярам любов до навколишнього світу. Цьогорічний конкурс незмінно проходив у трьох номінаціях: екологічна мода, екотеатр і авторська пісня та співана поезія. В кожній визначали переможців, на лаври яких претендували вихованці 23 міських шкіл. Аби потрапити на гала-концерт, який через негоду з-під відкритого неба перенесли в актовий зал школи мистецтв, учасники мусили пройти попередній відбір. І без креативу та підготовки тут навряд чи вдавалося б далеко заїхати.
Візьмемо хоча б номінацію екотеатр. Щоб не повторюватися, діти мусили помізкувати над власним сценарієм. Написати сценку — це півсправи, а вибрати акторів, які б уміло вжилися в образи, провести десяток репетицій, зрештою, підшукати чи пошити костюми, накласти грим… Все, як у справжньому театрі, тільки працюють аматори. Найкращою стала команда НВО №5, яка, до речі, була наймолодшою. Перемогу третьокласникам присудили за п’єсу “Лісовий ярмарок”.
У найспівочішій частині фестивалю також було вдосталь творчості й таланту. Поспівати екологічних пісень виходили не лише солісти та солістки, але й цілі колективи. Як, наприклад, хлопці та дівчата з СЗОШ №1: вокалісту акомпанували дві гітари та фортепіано. Або гурт НВО №9, який виконав гімн природи в запальному роковому ритмі. Обидві команди посіли другі місця. Переможною ж стала джазова пісенька від Михайла Поляка з ліцею №17.
Наостанок очі модниць порадував парад екоодягу: аж вісім колекцій незвичного вбрання.
Таке не придбаєш у бутику чи магазині, але зробити своїми руками під силу кожному. Для цього навіть не доведеться йти в крамницю. Достатньо понишпорити вдома полицями, на яких завжди знайдеться макулатура, поліетиленові кульки, клейонка, а ще — ввімкнути фантазію і запастися терпінням. Вишукані, стильні, з розмаїттям фасонів та кольорів… Хоча один мінус у цього вбрання таки є — його не вдягнеш на люди.
Як би там не було, з унікальністю кожної речі, створеної руками школярів, не посперечаєшся. Тут було все: від коктейльних та вечірніх суконь до одягу з національними мотивами. Дехто, наприклад, як команда СЗОШ №22, презентувала колекцію “два в одному”: дівчата дефілювали сценою в класичних костюмах, які одним помахом руки перетворилися на міні-спідниці та шорти. Суперекстравагантно виглядала сукенка з пачок з-під цигарок, автором якої стали учні ліцею №17. Найбільш правдоподібно, як на мене, вдалася презентація ЗОШ №20: на перший погляд, здавалося, що одяг був вив’язаний гачком із ниток, насправді ж рукодільники чаклували тоненькими смужками поліетиленової плівки. Ну, а перемога в цій номінації дісталася юним дизайнерам ЗОШ №25.
Ольга ЦИМБАЛЮК
Фото Дмитра СВІДЕРСЬКОГО