Кладовище — це святе місце, адже там спочивають ті, хто відійшов у віч-ність. Нині ми маємо дбати про місце їх спочинку. Традиційно за тиждень опісля Великодня православні християни йдуть на кладовища, аби пом’янути померлих. Наша розмова з начальником СКП “Хмельницька міська ритуальна служба” Зоєю Пархомець.
Кладовище — це святе місце, адже там спочивають ті, хто відійшов у віч-ність. Нині ми маємо дбати про місце їх спочинку. Традиційно за тиждень опісля Великодня православні християни йдуть на кладовища, аби пом’янути померлих. Наша розмова з начальником СКП “Хмельницька міська ритуальна служба” Зоєю Пархомець.
— Зоє Віталіївно, чи готові хмельницькі кладовища до “проводів”?
— Нині у нашому місті є 11 кладовищ, з них шість діючих. Порівняно з іншими містами наші кладовища у гарному стані, там завжди прибрано, є огорожі, хоча до ідеалу нам ще також далеко.
Прибирання на кладовищах здійснюється постійно, але перед Провідною неділею працівники нашої міської ритуальної служби проводять “генеральне” прибирання.
Цьогоріч ми розпочали прибирання з гречанського та з кладовища, що на проспекті Миру, адже там поховано багато католиків, у яких Провідна неділя в цьому році на тиждень раніше. До кінця тижня плануємо повністю завершити прибирання.
Хоча робота тут ніколи не припиняється, працювати людям доводиться і в сніг, і в дощ, навіть у вихідні й свята.
Нині в основному прибираємо сміття, яке нагромадилося за зиму, а це й опалі гілки, старі вінки тощо. Наразі прибирання здійснюють 18 працівників ритуальної служби. Але навесні, коли роботи особливо багато, робочих рук дуже бракує, на громадських засадах долучаємо безробітних, які стоять на обліку у міському центрі зайнятості.
Трохи згодом, коли потепліє, розпочнемо розчистку дерев та кущів на кладовищах.
Окрім того, постійно закликаємо хмельничан, аби вони дотримувалися чистоти, прибирали за собою. Раніше пробували роздавати спеціальні мішки людям, аби вони скидали туди сміття, яке наші працівники згодом мали забрати. Проте ні мішків, ні зібраного сміття ми так і не дочекалися. Нашим людям і тут треба прищеплювати поняття культури, шани, адже кладовище — це святе місце.
— За які кошти утримуються кладовища?
— Міська влада всіляко дбає про те, щоб наші кладовища були охайними. Так, минулого року за ініціативи міського голови нам вдалося облаштувати огорожі на кладовищах. Нині з міського бюджету виділяються кошти на утримання, обслуговування кладовищ, придбання майна. Залучаємо й гроші, які отримуємо від надання ритуальних послуг.
— Як директор, якими ви бачите хмельницькі кладовища в перспективі?
— Коли я прийшла на посаду директора міської ритуальної служби, дала обіцянку, що приведу наші кладовища до ладу, засію їх травою. Хочеться надати їм ошатності, щоб люди, які приходять провідати своїх померлих родичів, відчували душевний спокій. Проте без розуміння, підтримки й допомоги самих городян усі наші зусилля будуть марними. Буває, інколи проходжу кладовищем і у мене стискається серце, адже доволі багато є могил закинутих, зарослих, якими ніхто не опікується. А там спочивають люди, які колись жили у цьому місті, будували його, захищали від ворогів. До прикладу, на одному з міських кладовищ є могила, де похований генерал-майор, ветеран війни. Оскільки у померлого немає родичів, нею почав опікуватися колишній працівник СБУ. Хотілося б, аби таких прикладів було якомога більше.
— Дякую за розмову.
Ганна Пасічник