Події, які останнім часом відбуваються на Хмельниччині, змушують поділитися певними роздумами щодо становища, в якому сьогодні ми знаходимося. Як депутат міської ради і як голова міської організації Партії регіонів, я просто зобов’язаний це зробити. Нинішня проблематика полягає не тільки в необхідності дати політичну оцінку чи спростувати явно провокаційні закиди, але й у висвітленні вагомої частини фактів, які, через певні спекуляції зі свідомістю громадян, залишились за лаштунками. Глибоко переконаний, що потрібно знати правду без прикрас від людей компетентних, а не тих горлопанів, які, волаючи гучні заклики, намагаються проштовхнути свої приватні інтереси.
Події, які останнім часом відбуваються на Хмельниччині, змушують поділитися певними роздумами щодо становища, в якому сьогодні ми знаходимося. Як депутат міської ради і як голова міської організації Партії регіонів, я просто зобов’язаний це зробити. Нинішня проблематика полягає не тільки в необхідності дати політичну оцінку чи спростувати явно провокаційні закиди, але й у висвітленні вагомої частини фактів, які, через певні спекуляції зі свідомістю громадян, залишились за лаштунками. Глибоко переконаний, що потрібно знати правду без прикрас від людей компетентних, а не тих горлопанів, які, волаючи гучні заклики, намагаються проштовхнути свої приватні інтереси.
Так вийшло, що попри те, що сфера мого партійного впливу поширюється лише на місто Хмельницький, я не можу залишитись осторонь питань регіону в цілому. Адже саме в обласному центрі перетинаються всі сили, які мають велике громадське чи суспільне значення. Однак розуміння ситуації буде неповним, якщо не подивитись на принцип регіонального розвитку з державницьких позицій. Для усвідомлення наявного необхідно озирнутися на формування і становлення України як держави, щоб побачити специфічність природи вітчизняного державотворення.
Всі пам’ятають, як наші махрові псевдопатріоти за гроші, які вони отримували від міжнародних інституцій і транснаціональних корпорацій, розпочали цілеспрямоване знищення економіки країни. Державу перетворили на колоніальний ринковий смітник, куди імпортували жувальну гумку та інший непотріб, вивозили стратегічну продукцію, яка, фактично, природно не відновлюється. Своїми цупкими пазурами трастові агенти намагались придушити багату індустріальну спадщину, яку ми успадкували від Радянського Союзу. Їм це значною мірою вдавалося.
Мабуть, усі підприємці, особливо ті, хто розпочав свою торговельну діяльність ще на початку 1990-х років, пам’ятають, коли поляки “з руками і ногами” забирали катіонівські телевізори, а економічні вбивці, їх інакше не можу назвати, забороняли “човникам” вивозити на продаж більше двох. Знайшлися лжепатріоти, які зацькували директора цього підприємства Скоморохова, з яким бачився злет “Катіону” на міжнародному ринку. Внаслідок цього промислова гордість Хмельниччини, під гаслами “Не дозволимо розкрадати Україну!”, перетворилась на руїну, а гроші, які могли би сприяти розвитку та модернізації заводу, дістались виробникам інших країн. Маємо багатий негативний досвід від діяльності таких “патріотів”, які, прикриваючись вишиванками, запустили “під ніж” кілька десятків підприємств у нашій області. Дехто зумів на цьому збагатитись.
Говорити про самостійність країни та водночас позбавляти державу її товаровиробничої незалежності — це підступне лицемірство, яке було притаманне рухівцям та їх прямим нащадкам — помаранчевим та “біло-сердечним”. Ставити Україну в цілковиту залежність від закордонного товаровиробника, робити її підконтрольною та передавати важелі впливу заокеанським хазяям — це їх пряме завдання, і сьогодні маємо нагоду спостерігати за тими брудними схемами в дії.
На сході України ці процеси руйнації були менш бурхливими. Промисловці швидко зрозуміли, що західні монополії навмисне скуповують конкурентоздатні заводи та фабрики, аби закрити їх та насичувати наші ринки власним товаром. Необхідність захищати свої інтереси та інтереси трудових колективів цілих галузей викликала до життя Партію регіонів. Пріоритетність національного товаровиробника стало об’єднуючою платформою партії, в якій поєднались інтереси виробників, робітників та селян.
Сьогодення саме тому і потребує такого спрямування у внутрішній та зовнішній політиці, адже торгівля імпортними товарами починає вичерпувати себе. Не може Віктор Янукович бути винним у тому, що у білорусів, які відіграють суттєву роль у попиті на хмельницьких ринках, стало гірше з грошима. Це об’єктивне ринкове падіння, яке сколихнуло весь світ і єдиний засіб підсилити власну грошову одиницю, аби з меншими втратами вийти з чергової хвилі всесвітньої кризи, — спиратися на власний виробничий потенціал.
Це складно для вітчизняної економіки, адже лише така терапія зможе підняти наш промисловий потенціал та зменшити зовнішній борг країни, який залишився нам від попередніх керманичів. Для цього потрібна тотальна мобілізація всіх наявних ресурсів: і людських, і матеріальних, і інтелектуальних. Дехто, звісно, замість наполегливої праці, вважає за краще бути “професійним мітингувальником”, створюючи розбрат та психологічне напруження. І тут головне — не втрачати розуму і надії, та попри все втілювати в життя програму соціально-економічного розвитку держави, яку пропонують уряд і Президент.
Відлуння боротьби за наші ресурси відбуваються і на Хмельниччині. І, в першу чергу, це ресурс людський. Адже саме як електоральну біомасу розглядають наші ринки заїжджі політичні технологи. Зокрема, претендент на вождя БЮТ Наталія Королевська, в рамках свого передвиборчого руху “Вперед”, привозить з собою кількасот “варягів”, які від імені місцевих пікетувальників чинять провокації та неподобства. Вважаю, що такі пропагандистські кроки не дадуть їй жодних переваг, якщо вона захоче балотуватися від нашого міста як мажоритарник. Можете вважати це прогнозом, але, на мій погляд, городяни будуть голосувати лише за когось з місцевих кандидатів. Обранці, у яких не існує внутрішнього зв’язку з виборцями, як правило, забувають про тих, у кого обманом та обіцянками видурили голоси на підтримку, наступного ж дня. Хмельниччина вже мала таких обранців у парламенті і, сподіваюсь, що це вже ніколи не повториться.
Втім брудні технології вирують не тільки в політичній площині. Вже майже третій рік поспіль на Хмельниччині триває судово-адміністративна боротьба з рейдерським угрупованням, яке намагається вилучити майже всі гідроспоруди області у місцевих господарів та передати їх на баланс чужинцям. У такий спосіб Хмельниччина відчутно збідніє, адже місцеві бюджети будуть отримувати лише надходження з заробітної платні, а податки з реальних прибутків будуть сплачуватися в місці, де зареєстровано головний офіс загарбників. Відстояти земляків та залишити гідрофонд у власності області — це завдання, про яке губернатор Хмельниччини Василь Ядуха неодноразово наголошував.
Вважаю, що це вчинок справжнього чоловіка та патріота, який не пішов на компроміс з відвертим грабіжництвом регіональних інтересів. Василь Ядуха — людина чесна, відверта і принципова, потужний керівник такого масштабу, якого давно не було на чолі області. Тому не довіряю тим сумнівним посиланням, які нещодавно пролунали на центральних каналах та в Інтернеті. Ця брутальна брехня не має під собою жодного підґрунтя. Те ж стосується і заступника голови облдержадміністрації Лілії Бернадської. Телевізійні найманці рейдерів з каналу 1+1 пішли на очевидну підробку, яку дуже легко вивести на світло Боже за допомогою технічної експертизи. Впевнений, що ми доведемо правоту і захистимо чесне ім’я наших лідерів, які віддано й сумлінно відстоюють інтереси Хмельниччини та її громадян.
Анатолій Собко, депутат міської ради, голова міської організації Партії регіонів