У неділю на нашому календарі День працівників сільського господарства, нібито професійне свято, яке нині, як на мене, вже не має чітко окресленого адресата. Бо кого нині ми повинні зачисляти до працівників сільського господарства? — запитую себе. І мені, людині, яка живе у місті, також хочеться сказати, що і я належу до цих працівників. Адже хіба на своїй дачі я не займаюся сільською працею, хіба мало я труджуся на присадибній ділянці своїх стареньких батьків у селі, якщо вирощеної мною сільськогосподарської продукції загалом вистачає для потреб моєї родини? Якщо ж це свято тих новоявлених латифундистів, які вже прибрали до своїх рук земельні паї наших селян і відверто експлуатують, знекровлюють своїм псевдохазяйнуванням їх землі, то тоді ми все ставимо з ніг на голову. Але свято у календарі все ж таки повинно щось означати, тож і я хочу разом з владними достойниками привітати з ним усіх, хто чесно працює на нашій землі-годувальниці, шанує її й усвідомлює, що селянська праця, навіть на основі найсучасніших агротехнологій, в основі своїй тримається на любові до власної землі, отож і до власного народу, держави.
А.Білик, м. Хмельницький