Про те, що подібне “питання” вже стало фактом життя нашого міста, найпереконливіше засвідчує те, що депутати міської ради на одній з недавніх сесій не проголосували за виділення відповідної земельної ділянки під будівництво мечеті в обласному центрі. Ініціатором цього будівництва виступила мусульманська громада міста, яка, судячи з офіційної інформації, що була направлена у міськраду, вже є доволі структурованим релігійним об’єднанням, має в обласному центрі свого імама, здійснює певну просвітницьку діяльність серед мусульман і не тільки… Про те, що подібне “питання” вже стало фактом життя нашого міста, найпереконливіше засвідчує те, що депутати міської ради на одній з недавніх сесій не проголосували за виділення відповідної земельної ділянки під будівництво мечеті в обласному центрі. Ініціатором цього будівництва виступила мусульманська громада міста, яка, судячи з офіційної інформації, що була направлена у міськраду, вже є доволі структурованим релігійним об’єднанням, має в обласному центрі свого імама, здійснює певну просвітницьку діяльність серед мусульман і не тільки. З цієї інформації можна дізнатися, що останнім часом іслам прийняли “близько десяти мешканців Хмельницького, а також мешканці Кам’янця-Подільського, Старої Синяви, Іванківців”, далі трикрапка. З неї дізнаємося, що ця громада у нашому місті була зареєстрована вперше в листопаді 2000 року, але активну роботу почала з червня 2010-го. Добре, що її активісти розуміють, що у місті ще “не створена громадська думка щодо мусульман, їх культури, обрядів та обов’язків”. Та думається, що якраз з цим висновком вони помиляються, бо не секрет, що громадську думку з цього питання можна класифікувати, м’яко кажучи, як терпиму. Зрозуміло й те, що у цій громаді не відмовляться від ідеї спорудження мечеті, щоправда, не хотілося б, щоб ситуація навколо цієї проблеми хоч чимось нагадувала те, що нині, скажімо, робиться у Білій Церкві. Отже, рано чи пізно і депутати міськради, і міська громада постануть знову перед дилемою: бути чи не бути у Хмельницькому мусульманському храму.
А як інакше? — скажуть одні, адже Україна, стаючи демократичною державою, згідно з європейськими стандартами зобов’язана бути віротерпимою й підтримувати усі релігійні об’єднання, бо держава у нас нібито відділена від церкви. Вам що, у місті не вистачає проявів ісламського фундаменталізму, ви ж бо навіть не знаєте, до якої течії ісламу належать “наші” мусульмани? — завважать інші. Ми що Крим, де кримсько-татарські мусульмани мають цілковите історичне право на сповідування своєї релігії? — додасть ще хтось. Побійтеся Бога, адже, що б там не писали про відділення церкви від держави, а ми залишаємося християнським народом і країною! — наголосить ще хтось. Словом, подібних висновків вистачатиме, бо громадська думка щодо мусульманської громади у нашім місті і краї, справді, не сформована і тримається вона таки на устояних і часто викривлених стереотипах, що мають під собою певну логіку з огляду на особливість нашого регіону та України в цілому. Бо ж, направду, Хмельниччина не Крим, де якраз мусульманська спільнота кримсько-татарського народу, а не українці, бо, що тут гріха таїти, нині є основним фактором стабілізації української державності. На жаль, у мене немає достовірної інформації про національний склад хмельницьких мусульман і про те, наскільки вони адаптовані до нашого життя, бодай, виходячи з вимог вітчизняного міграційного законодавства. Україна тут таки не Америка, де, скажімо, від претендентів на громадянство США жорстоко вимагають знань мови, культури, історії своєї країни, тобто чіткого усвідомлення своїх майбутніх громадянських обов’язків. Тож не дивно, що нині через явне послаблення якраз у цих питаннях у Європі з’явилося “мусульманське питання”. От і у нас дехто вже готовий дути на “холодну воду” тільки через те, що зіткнувся з досі невідомим громадсько-релігійним явищем. Та чи насправді мусульманська громада в нашому місті є таким явищем? — це вже питання треба адресувати їй та її чільним представникам. Думаю, що там вистачає, судячи з їх оцінок, власної діяльності, усвідомлення того, що свою повноправну присутність у нашому місті вони повинні довести конкретними справами. Тоді, можливо, і не виникне у них проблем з будівництвом мечеті та в інших питаннях співжиття в хмельницькому соціумі, який є, на диво, демократичним і толерантним. А поки що залишімо “мусульманське питання” у нашому місті відкритим…
