У травні цього року випов-нюється 105 років подільській “Просвіті” і 150 років від дня народження її першого та незмінного голови Костя (Костянтина) Григоровича Солухи, відомого лікаря, громадського і культурного діяча, мецената.
У травні цього року випов-нюється 105 років подільській “Просвіті” і 150 років від дня народження її першого та незмінного голови Костя (Костянтина) Григоровича Солухи, відомого лікаря, громадського і культурного діяча, мецената.
Народився Костянтин Солуха 17 травня 1861 року в селі Коритне Балтського повіту Подільської губернії в родині бідного сільського священика. Батьки прагнули дати синові світську освіту, тому направили до другої Київської гімназії, яку він успішно закінчив у 1879 році. Потім вступив на медичний факультет університету св. Володимира, по закінченню якого став лікарем. У колі студентської молоді та української громади в Києві остаточно формуються національні й політичні погляди Солухи: він стає свідомим українським громадянином і переконаним демократом.
З 1885 року починається тернистий шлях народного лікаря і велична національно-громадська діяльність Костя Солухи на Поділлі.
У найтяжчі часи реакції Кость Солуха був на чолі українського руху в краї. Щасливе поєднання у його особі відомого лікаря і громадського діяча дозволяло робити для української справи те, за що інші діячі зазнавали переслідувань та ув’язнення. Тільки завдяки Солусі могла діяти заснована в квітні 1906 року подільська “Просвіта”, яку губернська адміністрація хотіла закрити. Знаходили різноманітні зачіпки, щоб обмежити діяльність Товариства. Привід для припинення діяльності “Просвіти” було знайдено влітку 1907 року, але стараннями Костя Солухи та інших активістів Товариство відновило роботу в лютому 1908 року.
Головування у “Просвіті” було пов’язане з численними неприємностями, але Кость Солуха ніколи не нарікав, бо був справжнім патріотом, і вважав це своїм обов’язком. Навіть ідейні вороги високо оцінювали чесноти голови “Просвіти”. Подільський губернатор Ейлер, неодноразово викликаючи Солуху до себе в кабінет, кричав: “Вы мне революцию в губернии разводите. Я вас всех разгоню!”. А коли виїжджав у Петербург, подарував йому бюст Тараса Шевченка і фотокартку, на якій написав: “Высокоуважаемому доктору Солухе на добрую память от уважающего его кацапа. А.Эйлер”.
Солуха та інші члени “Просвіти” значно поширили мережу товариства містами й селами Поділля. Вони розповсюджували літературу, пресу, ставили спектаклі, давали концерти, збирали гроші на пам’ятник Тарасу Шевченку, на інші доброчинні цілі. І головне, що просвітянська діяльність охоплювала молодь, прищеплювала їм любов до рідного краю, своєї мови та культури.
Коли прийшли більшовики, Костю Солусі, заслуженій та поважній людині, довелося ходити по дровітнях різати дрова — це називалося застосуванням примусової праці до “буржуїв”. Крім того, йому суворо заборонялось відлучатися з Кам’янця, навіть до хворих. Але він ігнорував цю заборону і допомагав людям у скрутних обставинах.
28 січня 1922 року, проживши 60 років і зробивши багато добра людям, Кость Григорович помер від тифу на своєму посту, лікуючи хворих на плямистий тиф.
Авторитет його був настільки великим, що місцева влада не змогла проігнорувати цю сумну подію. Сім’ї лікаря було виділено три мільйони карбованців для проведення похорону. Як писав В.Приходько: “Рідне Поділля золотими літерами на довічні часи мусить вписати ім’я кращого зі своїх синів”.
Багато для утвердження української ідеї на Поділлі зробив Кость Солуха. Чого варто лише відкриття в 1913 році Народного Дому “Просвіти” в Кам’янці-Подільському!
Подоляни бережуть пам’ять про Костянтина Солуху — чудову людину, українського патріота, просвітянина, лікаря, який усе життя віддав на благо рідного народу, України.
На відзначення поважних ювілейних дат на ХОДТРК “Поділля-центр” пройдуть просвітницькі програми, плануються тематичні конференції в Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії (спільно з “Просвітою”), а також у Національному Кам’янець-Подільському університеті імені Івана Огієнка.
Тетяна Мосійчук, відповідальний секретар Хмельницького міського Товариства “Просвіта”