Театральне мистецтво у нашому місті — багатогранне, кожен театр пропагує свої сценічні рішення сучасних і класичних п’єс. Особливе місце належить народному молодіжному театру “Дзеркало Всесвіту”. Вже у назві закодована мета його існування — відобразити, віддзеркалити навколишній світ і внутрішній світ людини. Постановки “Дзеркала Всесвіту” завжди актуальні. Навіть якщо підготовані вистави — переспів творів минувшини, вони представлені так, щоб сучасний глядач сприйняв події за реальність.
Театральне мистецтво у нашому місті — багатогранне, кожен театр пропагує свої сценічні рішення сучасних і класичних п’єс. Особливе місце належить народному молодіжному театру “Дзеркало Всесвіту”. Вже у назві закодована мета його існування — відобразити, віддзеркалити навколишній світ і внутрішній світ людини. Постановки “Дзеркала Всесвіту” завжди актуальні. Навіть якщо підготовані вистави — переспів творів минувшини, вони представлені так, щоб сучасний глядач сприйняв події за реальність.
Спроектована на теперішній час і нова вистава театру “Вестсайдська історія кохання” за мотивами п’єси Артура Лорентса. Прем’єра постановки відбулася у міському Будинку культури. Сюжет історії, яку зіграли на сцені актори, не новий для глядачів. Виставу можна вважати інтерпретацією п’єси Шекспіра “Ромео і Джульєтта”, яку Артур Лоренц осучаснив і наповнив новим диханням, свіжою канвою подій, злободеннішою проблематикою. Так, у “Вестсайдській історії кохання” Ромео і Джульєтта живуть у XX столітті у Нью-Йорку, коли у місті панують банди. Саме два вуличні угруповання “Ракети” й “Акули”, як у Шекспіра Монтеккі і Капулетті, і є втіленням ворогуючих сил, котрі руйнують справжнє кохання. Головні герої постановки — юнак Тоні, який входить у банду американців, та дівчина-пуерторіканка Марія. Навколо їх ліричного почуття розвиваються драматичні події. У сценічному сумбурі: “розборках” вуличної босоти, переслідуванні підлітків правоохоронцями, їхніх розвагах глядачу демонструється проблема незахищеності дітей, молоді, їхнє недовиховання державою, батьками. Герої вистави, поведінка яких не вписується у загальноприйняті рамки моралі, викликають не відразу чи осуд, а швидше співчуття. Через випробування долі: класову нерівність, несприйняття суспільством, хитке поняття гуманності у навколишньому світі вони деградують. Не відчуваючи захищеності у сім’ях, групуються у вуличні банди зі своїми законами. Вседозволеність, викривлене поняття волі часто приводять їх до фатальних наслідків. Трагедія “Вестсайдської історії кохання” — смерть двох представників ворогуючих кланів та головного героя Тоні. “Вестсайдська історія кохання” — урок сучасникам. І нині молодому поколінню бракує турботи дорослих, культури, чіткого розуміння доброго і поганого.
В обробці хмельницького режисера Івана Кропліса вистава прозвучала по-особливому. Молоді актори театру зуміли втілити головні його задумки, зберегти ідею автора. Вони вжилися в образи своїх ровесників, уміло висміяли всі їхні вади. Окремі елементи сценічної постановки спроектували її на сучасність: одяг героїв, музика, яка звучала на сцені. На музиці хочу зробити особливий акцент, адже у мелодіях постановки вдало поєднувалася і лірика, і сучасні мотиви, наприклад, реп. Ними підсилювалися сценічні сюжети. Так, від мелодійних піднесених нот ставали виразнішими і чуттєвішими стосунки Тоні та Марії, а надривним читанням репу легше висловлювалися внутрішні переживання вуличної молоді. Насиченість музикою, хорео-графічними постановками виправдала жанр вистави — мюзикл. Для хмельницької публіки він — явище непересічне, тому було цікаво спостерігати за реакцією на нього глядачів, особливо молоді. На щастя, молодим хмельничанам мюзикл сподобався. Жвавий розвиток подій, насиченість цікавими танцювальними композиціями, жива, наближена до справжнього життя мова зачепили молодого глядача. Після фінальної крапки вистави молодь задоволено аплодувала.
Гарною режисерською задумкою стало те, що полотном, на якому вимальовувалася сюжетна лінія, стала не тільки сцена, але й глядацька частина залу. Це зблизило акторів і глядачів, останні, наче й самі стали героями дійства.
Сподіваємося, “Вестсайдська історія кохання” заслужить похвалу не лише земляків, зробивши “Дзеркало Всесвіту” ще популярнішим.
Ірина САЛІЙ
Фото Дмитра СВІДЕРСЬКОГО