Благовіщення — одне з найшанованіших свят в українців. Воно присвячується пресвятій Марії. Саме цього дня, 7 квітня, за православним календарем, Богородиці явився архангел Гавриїл із благою звісткою про божественне втілення її майбутнього сина — спасителя Ісуса Христа.
Благовіщення — одне з найшанованіших свят в українців. Воно присвячується пресвятій Марії. Саме цього дня, 7 квітня, за православним календарем, Богородиці явився архангел Гавриїл із благою звісткою про божественне втілення її майбутнього сина — спасителя Ісуса Христа.
Це велике свято, коли не можна працювати. Це доводять і народні приказки: “На Благовіщення і птиця гнізда не в’є”, “На Благовіщення і птиця не несеться і кубла не в’є”, “Зозуля тому й несе яйця в чуже гніздо, що колись вила кубло в день Благовіщення”, “Ніяка птиця не в’є гнізда в цей день, один тільки горобець не знає свята Благовіщення, бо він бусурмен поміж птицями”.
Благовіщення — свято без зайвих жартів та пустощів. Навпаки, суворого, аскетичного характеру: все, що пов’язане з зачаттям та народженням, оповите заборонами.
Це також — свято землі. До 7 квітня майже ніколи не починали робіт на землі, “бо ще Бог землю не благословив”. Не сіяли розсаду і навіть боялися випадково взяти насіння в руки. Казали, що коли торкнутися бурякового насіння, то виросте не солодкий буряк, а гірка редька. Вважали, що на Благовіщення Бог “розмикає” землю і, розкривши небеса, нахиляє голову до самої землі, щоб зігріти її своїм диханням. Вірили також, що лише після цього свята всіляка живність, яка на зиму ховається, вилазить наверх. Мабуть, тому й не дозволялися в цей урочистий день жодні сільськогосподарські роботи.
Також вважали, що цього дня Бог благовістить землю для сівби. Тому після свята вже можна було сіяти. Благовіщенський тиждень називали ще “вдовин плуг” — дні, коли громадою орали поле родинам, де не було господаря, — вдовам і сиротам.
Після перших трьох днів свята починали займатися капустою. Вважалося, що для неї це найсприятливіша пора. Перебирали капусту в льохах, сіяли розсаду.
Знесене на Благовіщення яйце під квочку не клали — однаково з нього нічого не вилупиться. Цього дня не позичали яєць, бо це могло зашкодити курям: вони перестали б нестися. Народжене на Благовіщення теля чи ягня намагалися якомога швидше зарізати, “бо з благовісного теляти чи ягняти добра не ждати”.
Після свята господар випускав на подвір’я худобу, щоб “весну понюхали і сонце побачили”, щоб добре паслися й самі про себе дбали.
Свято це майже завжди припадає на Великий піст, але в деяких регіонах України вважають за можливе цього дня не поститися суворо, а отже, готують вареники з сиром, запіканки на маслі та яйцях (проте не м’ясні, а лише молочні!).
Мороз на Благовіщення віщував, що вродять огірки; якщо лежав сніг, чекали неврожайного літа. Казали: “Яка погода на Благовіщення, така буде й на Великдень”. Ранковий туман обіцяв велику весняну повінь, а гарна погода — щедрий урожай.