Стільки років тому 25 березня війська першого фронту звільнили наше місто від німецьких окупантів. Годі уявити радість проскурівчан, яка переповнювала їх серця від цієї довгоочікуваної звістки, та тугу за загиблими у боях, що ятрила душі невимовним болем.
Стільки років тому 25 березня війська першого фронту звільнили наше місто від німецьких окупантів. Годі уявити радість проскурівчан, яка переповнювала їх серця від цієї довгоочікуваної звістки, та тугу за загиблими у боях, що ятрила душі невимовним болем.
Про всі ті події краще ніж вони, проскурівські визволителі, навряд чи хтось зможе розповісти. Нині їх — не просто живих свідків, а безпосередніх учасників залишилося лише восьмеро. Напередодні цієї історичної дати міський голова Сергій Мельник особисто завітав до кожного з них у гості та подякував від імені усіх городян за мирне сьогодення.
Безпосередньо в день свята визволення Проскурова керівництво міста та області, громадськість виконали священний обов’язок — поклали квіти скорботи і пам’яті до Меморіалу слави та Вічного вогню. Адже тоді свої життя віддали 30 тисяч солдатів, ще тисячі були поранені та скалічені.
“Головне, щоб у нашій пам’яті, пам’яті наших дітей та прийдешніх поколінь ця героїчна сторінка, як і День Перемоги, залишилася назавжди. На цьому ми маємо виховувати своїх нащадків, навчаючи їх шанувати минуле”, — наголосив очільник міста.
Учасник бойових дій Великої Віт-чизняної війни, єдиний у місті кавалер чотирьох медалей “За відвагу” Григорій Атаманюк каже, що приходу Червоної армії радів невимовно. “На фронт з товаришами пішли добровольцями, а війну закінчили в Берліні. Тоді на рейхстазі я написав, щоб Німеччина більше до нас не ходила, — пригадує він. — Минулого року нам з бойовими побратимами організували екскурсію до німецької столиці. Першим, звичайно, ми відвідали рейхстаг, на якому й досі збереглася частина видряпаних написів радянських солдатів, які нагадують про ті криваві роки”.
Наш кор.
Фото Дмитра Свідерського