Саме з таким гаслом металгурт “Бензопілін” існує вже три роки. У клубі “Матадор” 6 березня відбувся концерт, присвячений цій річниці колективу. З триріччям вітали гурти “Overhead” та “Infinitestal succumbing”. Отож не обійшлося без подарунків, сюрпризів, поздоровлень…
Гурт “Бензопілін” працює нині у складі Віталія Сокала — ритм-гітара, вокал, Роми (Кіпіша) Климовича — соло-гітара, Андрія Єрмоліна — ударні, Олега Демчука — бас-гітара. Перед концертом я поспілкувалася з Віталієм Сокалом та Андрієм Єрмоліним.
Саме з таким гаслом металгурт “Бензопілін” існує вже три роки. У клубі “Матадор” 6 березня відбувся концерт, присвячений цій річниці колективу. З триріччям вітали гурти “Overhead” та “Infinitestal succumbing”. Отож не обійшлося без подарунків, сюрпризів, поздоровлень…
Гурт “Бензопілін” працює нині у складі Віталія Сокала — ритм-гітара, вокал, Роми (Кіпіша) Климовича — соло-гітара, Андрія Єрмоліна — ударні, Олега Демчука — бас-гітара. Перед концертом я поспілкувалася з Віталієм Сокалом та Андрієм Єрмоліним.
— Чому така назва гурту і що вона символізує?
Віталій: “Бензопілін” від слова бензопила. Ми від початку вважали, що музика і назва повинні відповідати одне одному. Отож перебирали безліч назв, але вони всі не підходили. А одного разу біля універмагу побачили великий напис “Бензопили”. А оскільки Роман з Росії, він прочитав це як “бензопілі”. Потім автоматично з’явилась літера “н” у кінці. Ми затвердили назву і вже через день виступали як гурт “Бензопілін”.
— Яка тематика ваших пісень?
Андрій: Від початку ми домовились, що про усілякі “усі-пусі” ми не будемо співати. Найчастіше висвітлюємо соціальні проблеми.
Віталій: У всіх різне сприйняття життя. Ми молоді, знаємо, чого хочемо, знаємо, що хотіли б змінити в нашому суспільстві.
— Вам уже три роки, маєте якісь досягнення?
Віталій: Так, перемогли на “Арт-Спалаху” і вийшли у фінал “Червоної рути” на регіональному рівні.
— Чого прагнете досягти?
Віталій: Звісно, виходу на велику сцену.
— Що б ви побажали українській метал- та рокіндустрії?
Віталій: Руху. Потрібно почати рухатися і не боятися виходити з підпілля. А для цього слід захотіти доносити до людей свою музику, яка буде наповнена позитивним сенсом, не дивлячись на агресивність характеру самої музики.
Розмовляла Вікторія Ксьонзик, вихованка Палацу творчості дітей та юнацтва