Добудова ядерних реакторів на Хмельницькій АЕС нині є надзвичайно актуальним і водночас суперечливим питанням, яким переймаються не лише чиновники, а й пересічні подоляни. Мене особливо турбує вибір ризикованої, неперевіреної реакторної установки.
Добудова ядерних реакторів на Хмельницькій АЕС нині є надзвичайно актуальним і водночас суперечливим питанням, яким переймаються не лише чиновники, а й пересічні подоляни. Мене особливо турбує вибір ризикованої, неперевіреної реакторної установки.
Як відомо, будівництво енергоблоків на ХАЕС розпочали ще у 1985 році. Спорудження зупинили після проголошення мораторію на будівництво ядерних об’єктів після аварії на Чорнобильській АЕС. Але після тендеру, який відбувся у 2008 році, на старі конструкції планують встановити російські реактори іншої модифікації. Це може бути небезпечним, оскільки ускладнюється проект і можуть з’явитися нові конструктивні відмінності, адже нова модифікація ВВЕР-1000/В-392 ніде в світі не використовувалась.
Державний комітет ядерного регулювання виступає проти такої добудови, оскільки залишки будівельних конструкцій третього та четвертого енергоблоків на ХАЕС не були законсервовані після згортання будівництва. За час простою арматура поржавіла, приміщення нижче нульової позначки залиті водою, не були обстежені закладні деталі перегинів арматурних каналів та каналоутворювачів, значна частина яких була пошкоджена під час пожежі, яка сталась у 1989 році. Подібна ситуація була у Болгарії, але там конструкції знищили та розпочали будівництво енергоблоків на АЕС “Белене” з нуля.
Інший аспект проблеми — забезпечення АЕС водними ресурсами, оскільки один реактор потребує 60 тисяч літрів води на годину. Хмельницька АЕС розташована у верхів’ї річки Горинь, обсяг річного стоку якої не дозволить достатньо охолоджувати нових енергоблоків, не руйнуючи при цьому екосистему річки та режиму забезпечення питною водою місцевого населення. Нині при двох діючих блоках АЕС відчувається гострий дефіцит води у маловодні ріки.
Науковці стверджують, що в районі міста Нетішина є тектонічний розлом, який може вплинути на безпеку атомної електростанції. Наскільки ця проблема врахована проектними інститутами?
Дамба ставка-охолоджувача вже потребує капітального ремонту, окрім того, у водосховищі ХАЕС завищений рівень мікроорганізмів, а саме північноамериканських молюсків дрейсени, губки, субтропічних водоростей. Неконтрольована їх популяція є загрозою, оскільки через це погіршується якість води для охолодження енергоблоків.
Все більшої актуальності нині набуває й проблема забезпечення кваліфікованими кадрами вітчизняних АЕС. Різке скорочення замовлень на нові атомні блоки після серії великих аварій на АЕС призвели до падіння попиту на відповідних фахівців. Згорталися університетські програми з підготовки атомників, відбулася міграція кваліфікованих кадрів за кордон. Побутує міф, що атомна енергетика забезпечує багато робочих місць. У середньому на один працюючий блок потрібно не більше 1300 робітників. Таким чином, кожне робоче місце коштуватиме приблизно 4 млн. грн. До речі, в місті Нетішин 38 тисяч жителів і лише 5 тисяч працюють на атомній електростанції.
Ядерна енергетика України — комплекс підприємств підвищеної небезпеки. Ризики, пов’язані з небезпечним сусідством, повинні компенсовуватися людям. В українському законодавстві передбачено інформування населення про роботу ядерно-енергетичного комплексу та участь громадян у прийнятті рішень стосовно будівництва нових ядерних об’єктів. Проте нашим структурам паливо-енергетичного комплексу й досі не вистачає відкритості.
Законодавчі вимоги реалізуються здебільшого формально. Як свідчить гіркий досвід будівництва першого і другого енергоблоків ХАЕС, зобов’язання ДП НАЕК “Енергоатом” перед територіальними громадами, які входять в 30-кілометрову зону, де мешкають 135 тисяч подолян, повністю не виконані. Тому нині ми повинні не допустити, щоб хтось спекулював у питаннях безпеки та прав наших громадян. Все має бути прозоро, відкрито, адже це наша земля, це наша країна.
Депутати обласної ради нині повинні настояти на тому, аби перед початком будівництва нових енергоблоків було виконано комплекс заходів, передбачених Законами України “Про використання ядерної енергії та радіаційної безпеки”, “Про електроенергетику” та “Про впорядкування питань соціального захисту населення, яке проживає на території зони спостереження підприємств з видобування і переробки уранових руд, ядерних установок і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами”. А саме: для територіальних громад, які входять до 30-кілометрової зони, провести громадські слухання та опитувальний референдум щодо презентації проекту з детальним висвітленням проблемних, на думку громадян, питань, виділити 10% від суми, що інвестується в будівництво нових ядерних установок, на будівництво об’єктів соціального призначення та укласти відповідну угоду, згідно з законодавством впровадити для населення 30-кілометрової зони пільгову оплату електричної енергії, провести державне страхування всіх суб’єктів господарювання, незалежно від форми власності, які розміщені на цих землях, забезпечити щорічне, повне та своєчасне виділення субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризиків населення, що становить 1% відпускної товарної продукції ХАЕС.
Звичайно, це не всі проблемні питання, які необхідно фахово обговорити під час громадських слухань. Не менш важливими є й фінансові, технічні, політичні питання, які порушуються фахівцями. Наразі нам усім потрібно згуртуватись, аби відстояти законні права людей, які проживають і працюють в зоні ризику, адже ми маємо спільну мету: забезпечити впевненість суспільства в безпеці атомної енергетики.
Віталій Олуйко,
депутат обласної ради, доктор наук з державного управління, професор, заслужений юрист України