Ця історія про дівчинку Ганну (на фото), на долю якої випало чимало випробувань. За свої 16 років вона пережила більше, ніж дехто за все життя. Невиліковна хвороба, яка майже повністю відібрала у дівчинки слух, людські нерозуміння й небажання допомогти — це лише маленька частинка проблем родини Шелестів за ці роки… Але взамін стражданням та болю Бог наділив Ганну талантом: вона малює картини, які зачаровують, дивують, бентежать…
Розмовляю з мамою Ганнусі — Іриною Шелест.
Ця історія про дівчинку Ганну (на фото), на долю якої випало чимало випробувань. За свої 16 років вона пережила більше, ніж дехто за все життя. Невиліковна хвороба, яка майже повністю відібрала у дівчинки слух, людські нерозуміння й небажання допомогти — це лише маленька частинка проблем родини Шелестів за ці роки… Але взамін стражданням та болю Бог наділив Ганну талантом: вона малює картини, які зачаровують, дивують, бентежать…
Розмовляю з мамою Ганнусі — Іриною Шелест.
— Пані Ірино, коли ви помітили, що у доньки проблеми зі слухом?
— Коли Ганні виповнилось дев’ять місяців, вона дуже захворіла, ми її лікували. А згодом, коли курс терапії закінчився, помітили, що дитина перестала реагувати на звуки. Спеціаліст, до якого ми звернулися, поставив діагноз: невиліковний неврит слухового нерва. Донечка частково втратила слух. А згодом їй неправильно підібрали слуховий апарат. Як з’ясувалося, у нас небагато спеціалістів, які б могли виправити дитині мову.
— Хто допомагав вам у складних ситуаціях?
— Родичі, сусіди, близькі та небайдужі люди, яким наша сім’я безмежно вдячна. З теплотою згадуємо нині покійного міського голову Михайла Чекмана. Він був співчутливою людиною й допомагав сім’ям, які зверталися до нього з подібними проблемами. А потім ми знайшли кваліфікованого логопеда Світлану Белкот. Їй вдалося те, що не вдавалося нікому до неї.
— Ганна відвідує звичайну загальноосвітню школу. Як вона почувається серед однолітків?
— Школу доня стала відвідувати з восьми років. Ми зробили все можливе, аби підготувати її до життя в колективі. На допомогу прийшли перша вчителька та однокласники, які щиро перейнялися нашою проблемою. Вчителі хвилювалися: чи встигатиме Ганна з усіма, а ми — чи не занадто важко їй буде в звичайній школі. На щастя, педагоги ставляться з повним розумінням і завжди йдуть нам назустріч. Наша дитина відвідує ще й додаткові заняття в позаурочний час. Але, на жаль, не всі сторонні люди переймаються проблемами слабкочуючих.
— Як відкрились у вашої доньки здібності до малювання?
— Донька малювала, але віддавати її в художню школу я боялась. І, напевно, ніколи б не наважилась, якби не вчитель образотворчого мистецтва Людмила Шкварська ЗОШ №13 імені М.Чекмана, де навчається Ганна. Педагог довго наполягала і я здалася.
— Ким, на вашу думку, у майбутньому стане донька?
— Малювання — найголовніше для неї. Це її світ. Приємно, що донечка робить успіхи в образотворчому мистецтві. Вона є учасником і призером багатьох міських, обласних, всеукраїнських конкурсів і фестивалів. Ганнуся стала одним із лауреатів премії “Подільська палітра” ім. Людмили Мазур у 2009 році.
— Що побажаєте батькам, які мають подібні проблеми?
— Найголовніше — не здаватися і вірити. Тоді обов’язково все вийде.
А ось думки логопеда Світлани Белкот.
— Пані Світлано, з якого віку дітям з вадами слуху потрібно відві-дувати логопеда?
— Щоб досягти відчутного ефекту, бажано з двох років. Тоді правильно формується артикуляційний апарат і дитина вчиться читати по губах без допомоги сурдолога.
— Що найважливіше у вашій роботі?
— Налагодити контакт з дитиною та батьками, бо позитивний результат досягається тільки завдяки наполегливій праці всіх зацікавлених сторін.
На запитання, у чому специфіка роботи з дітками, які мають вади слуху, заступник директора з навчально-виховної роботи образотворчого відділу дитячої школи мистецтв Алла Цвігун відповіла, що педагоги школи мають великий досвід такої роботи. Вони допомагають дітям не лише опанувати той чи інший вид образотворчого мистецтва, а й зберегти їх особливе сприйняття світу, сформувати власний мистецький почерк. Дітям з тими чи іншими вадами здоров’я мистецтво є своєрідними ліками.
Мати бездоганний слух, без сумніву, важливо. Але набагато важливіше навчитися чути серцем. Так, як це робить юна художниця Ганнуся Шелест.
Ольга БАХІНА
Фото автора та з архіву Ірини Шелест