“Счастлив, что посетил сей мир в его минуты роковые”, — ці відомі рядки належать перу видатного російського лірика-мислителя Федора Тютчева. Він був молодшим сучасником Пушкіна і творив у російській класичній літературі до появи головних романів Тургенєва, Достоєвського, Толстого. Тютчев пережив декілька важливих етапів російської історії та епох літературного розвитку і проніс через десятиліття самобутнє бачення краси світу та глибин людської душі. Картина світу людей змінювалась, але дар поета залишався незмінним. “Люблю грозу в начале мая”, “Есть в осени первоначальной…”, “Последняя любовь”, “SILENTIUM” (“Молчание”), “Осенний вечер” і багато інших поезій по праву ввійшли до золотої скарбниці російської літератури.
Тютчевські читання, що відбулися наприкінці року за ініціативи російського культурного центру, розкрили перед слухачами, які зібралися в міському Будинку культури, особливості життя і творчості поета.
Нам не дано предугадать,
Как наше слово отзовется, —
И нам сочуствие дается,
Как нам дается благодать…
Слово Федора Тютчева заклало наріжний камінь у фундамент російської літератури, воно відгукнулося згодом яскравим блиском Срібного віку і нині є зразком ліричної поезії. Але поет залишив нащадкам не лише свою поетичну творчість, його ім’я міцно пов’язане з дипломатичною службою Росії, патріотичними публічними виступами і вірним служінням літературі. Нині мало кому відомо, що, будучи головою комітету іноземної цензури, Федір Тютчев багато зробив для доступу в Росію заборонених до цього зарубіжних книг та видань.
Незважаючи на великий успіх у жінок, декілька скандальних шлюбів, прізвисько Лев сезону, він завжди був морально чистим, світлим духом, надзвичайно делікатним у стосунках і чудовим батьком для своїх численних дітей. А ще — відданим сином своєї Батьківщини.
Умом Россию не понять,
Аршином общим не измерить,
У ней особенная стать —
В Россию можно только верить.
Ці слова поета стали хрестоматійними і не втрачатимуть свого змісту крізь століття.
Літературні читання на честь Федора Тютчева завершили цьогорічний цикл просвітницько-культурологічної програми руської общини міста та її культурного центру. Наступного 2011 року вона матиме продовження і розширить свої рамки і творчі жанри. З приємністю можна стверджувати, що ці заходи стали у місті помітними подіями у культурному житті й знаходять належний відгук у хмельничан різного віку.
Володимир Разуваєв