Цього тижня у ряді міст України згадували про трагічні тринадцяті роковини вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Учасники цих акцій знову наголошували, що юридичної крапки щодо замовників цього найрезонанснішого вбивства досі не поставлено, цитували слова екс-генерала міліції Олексія Пукача як головного виконавця цього злочину про те, що він визнає вирок суду тільки тоді, коли поруч з ним сидітимуть Володимир Литвин та Леонід Кучма як основні замовники вбивства журналіста.
Цього тижня у ряді міст України згадували про трагічні тринадцяті роковини вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Учасники цих акцій знову наголошували, що юридичної крапки щодо замовників цього найрезонанснішого вбивства досі не поставлено, цитували слова екс-генерала міліції Олексія Пукача як головного виконавця цього злочину про те, що він визнає вирок суду тільки тоді, коли поруч з ним сидітимуть Володимир Литвин та Леонід Кучма як основні замовники вбивства журналіста.
Коли все ж таки буде поставлено крапку у цій справі? — відповідь на це питання вже давно чекає суспільство у той час, як екс-президент Кучма святкує своє 75-річчя аж у Сардинії при нинішній владі, хоча ще більш помпезно він відзначав своє 70-річчя, коли при владі був “помаранчевий” президент Ющенко. Здавалося б, нині владі ніхто не заважає завершити цю справу і притягти до кримінальної відповідальності цих високопоставлених замовників, адже доказів для цього вистачає. Проте чому бачимо зволікання, чому вже з “сім’єю Кучми” триває загравання? А тут ще небезпідставні чутки, що й частина опозиції “підгодовується” цією ж “сім’єю”? Словом, доки справа Гонгадзе буде у нашій країні розмінною політичною картою? — якраз це питання нині турбує найбільше. Не кажу вже про те, що останки журналіста вже давно слід поховати за християнським обрядом, а не тримати як речові докази у справі, з якою все всім давно зрозуміло.
Б.ДЕМКІВ