У День Незалежності України не тільки святкують, а й добрим словом згадують тих, хто словом боровся, щоб це свято відбулося. До них належить і один з найшанованіших літераторів країни, біографія і творчість якого пов’язані з нашим краєм, гуморист, сатирик Анатолій Гарматюк.
У День Незалежності України не тільки святкують, а й добрим словом згадують тих, хто словом боровся, щоб це свято відбулося. До них належить і один з найшанованіших літераторів країни, біографія і творчість якого пов’язані з нашим краєм, гуморист, сатирик Анатолій Гарматюк.
Народився Анатолій Гарматюк у 1936 році на старий Новий рік у селі Мигалівці Барського району Вінницької області у сім’ї вчителів.
Певно, коли доля чує обдарованих, то хоче, щоб вони побували скрізь. Тож у 1946 році родина Гарматюків з Поділля переїхала в Ужгород. Тут майбутній гуморист у позашкільний час вчився плавати, їздити верхи, відвідував драмгурток, багато читав, писав сценарії до шкільних сценок, нотатки у щоденнику, вірші. З них уже тоді била потужна гумористична енергетика. У 1949 році з батьками переїхав у Чортків, де закінчив школу з золотою медаллю. Цей успіх доповнив успіхом творчим — написав свого першого вірша “Батьківщина”, якого надрукувала районна газета “Нове життя”.
Як розповідає дружина Анатолія Гарматюка, батьки радили йому спершу отримати “нормальну професію”, яка справжньому чоловікові допоможе себе і родину прогодувати. Тому Анатолій став студентом-гірником Київського політехнічного інституту, який у 1958 році закінчив з відзнакою. Під час виробничих практик працював на вугільних і соляних шахтах, побував і на цілині.
Все ж внутрішній потяг до гуманітарних професій переважив у 1961 році — став кореспондентом Донецького обласного радіо. Тоді й зав’язалася його дружба з однодумцями-літераторами Микитою Годованцем, Володимиром Міщенком, Степаном Олійником, Василем Стусом.
У 1963 році вийшла друком його перша збірка “Проти шерсті”. Якраз тоді запрацював творчий верстат “Стусового кола”, за приналежність до якого Анатолій Гарматюк переслідувався КДБ.
Працював Анатолій Гарматюк і редактором видавництва “Донбас”, закінчив філологічне відділення Донецького держуніверситету. Повернувшись на Вінниччину у 1972 році, Гарматюк працював інженером у системі Держстандарту, завідуючим при Вінницькій письменницькій організації, став водночас керівником літературної студії на Вінницькому підшипниковому заводі. У 1982 році стає членом Спілки письменників України. Саме тоді народжується більша частина з трьох тисяч його творів гумору і сатири.
У міцній сім’ї Анатолія та Ніни виховувалися двоє синів Роман і Тарас.
“У молоді роки я була красивою кокеткою, це привернуло до мене мого чоловіка і затьмарило навіть мої російські корені. Нині можна цілу книгу писати “Як я стала українкою” завдяки чоловікові, — ділиться пані Ніна. — Анатолій Панасович був веселої вдачі. Донині перед очима, як він співає зранку, веселить мене і дітей. Про його натуру можна дізнатися і з особистих щоденників. Для мене важливі його характер, врода, доброта, відданість сім’ї, а для народу — його творчість. Тому по смерті чоловіка, а сталося це 28 січня 2006 року, почала самотужки укладати і друкувати рукописи, допомагали друзі з Донецька. Нині його збірка “Рідна мова моя”, перша, яку я уклала, відома за кордоном, зокрема у Канаді”.
Ірина САЛІЙ