Сьогоднішній наш співрозмовник — депутат міської ради Олександр КІЗЛЯР. Напередодні Дня підприємця розмова з ним більше як з власником торговельної марки “Мрія”: про особливості та інтереси малого бізнесу в нашому місті, його перспективи. Але не тільки про це.
Сьогоднішній наш співрозмовник — депутат міської ради Олександр КІЗЛЯР. Напередодні Дня підприємця розмова з ним більше як з власником торговельної марки “Мрія”: про особливості та інтереси малого бізнесу в нашому місті, його перспективи. Але не тільки про це.
— Олександре Олександровичу, почнемо з початку: як звичайна людина стає підприємцем, обирає бізнес справою свого життя? Як це сталося з вами — військовослужбовцем, офіцером радянської армії?
— Моя особиста історія характерна для багатьох людей, особливо військових. Закінчив Хмельницьке артилерійське училище (ХВАКУ), служив у Групі радянських військ у тодішній Німецькій Демократичній Республіці. Коли розпався СРСР, перестала існувати й радянська армія. Військову частину, де я служив, перебазували на Урал, перейти до української армії можливості не було. Чесно кажучи, і не хотілося залишатися військовим у тих умовах. За характером я холерик, сидіти і чекати манни небесної — не в моїй натурі. Оскільки якогось особливого вибору для колишнього артилериста не було, пристав до пропозиції своїх братів, які робили перші кроки у підприємництві: ринок, торгівля… У Хмельницькому щодо цього відкривалися широкі можливості.
— Тобто, певним чином вам пощастило — з ріднею?
— З одного боку, так. Але це не була просто щаслива випадковість, все одно я обрав би саме цей шлях. Будучи спортсменом зі стажем, не звик пасти задніх, мав завжди прагнути до перемог. Це був, вважаю, природний вибір. У кожного він свій і залежить від характеру, освіти, професії, життєвих потреб. Зрештою, треба було дбати про сім’ю, у ті часи просто не було інших варіантів.
— Позаду 20 років у бізнесі. Коли було складніше починати: у 90-ті роки чи зараз?
— Однозначно тоді, хоча може здатися, що в ті роки все було легше. Насправді то були дуже непевні часи: законодавство змінювалося постійно і докорінно, було незрозуміле та непрозоре, єдиних правил гри не існувало. Багато залежало від елементарної удачі, потрапити, як кажуть, “в струю”. Скільки тоді відкривалось і зникало підприємств, юридичних осіб!.. Нині все стабілізувалося, правила гри стали чіткими, прозорими, зрозумілими, законодавство вдосконалилось, умови для бізнесу значно покращились. Інша річ, що нині набагато жорсткішою стала конкуренція, ніші ринку освоєні потужними структурами. Зате з впровадженням єдиного податку податковий тягар підприємців зменшився, колишніх гострих суперечностей і конфліктів з фіскальними відомствами уже немає. Працювати у бізнесі стало комфортніше. У Хмельницькому, наприклад, до кінця року передбачається зростання надходжень до бюджету міста від підприємництва до дев’яти мільйонів гривень — це багато про що свідчить.
— Отже, в нашому місті перспективи для підприємництва є? А як же проблема речових ринків, про яку так активно йдеться?
— Як не дивно може здатися, але подальші перспективи підприємництва якраз і пов’язані з проблемою речових ринків. Усі вже зрозуміли, що пік їхнього розквіту позаду, нинішня стагнація переходить у стадію поступового закриття. Цей шлях пройшли сусідні Польща, Угорщина, інші країни Європи. На зміну старих ринків приходять потужні торговельно-сервісні центри: сучасні, цивілізованіші, досконаліші. Україна дещо затрималась у цьому процесі через низький поки що рівень життя населення, але все поступово змінюється і в нас. Відтак для підприємців з ринків відкриваються нові обрії: виробництво, сфера обслуговування, будівництво тощо. Міська влада всіляко сприяє цьому. Свого часу, наприклад, міська рада прийняла рішення, за ініціативи депутатів-підприємців, щодо оренди та продажу комунального майна і земельних ділянок лише за конкурсом та на аукціоні. Це дозволило досягти рівних умов для підприємницького середовища. Ось і знову на аукціон виставлятиметься низка земельних ділянок на території міста для ведення бізнесу. Приємно відчувати, що до цієї ініціативи маю прямий стосунок.
— Ви обрали для себе й обов’язки депутата. Що спонукало до цього: бажання бути при владі, мати певні пільги, політичні вподобання? Чим керувалися разом з вашими колегами-підприємцями у міській раді?
— Я корінний хмельничанин, отож мені не байдуже, як живе і розвивається рідне місто. Завжди був людиною активною в суспільному житті, маю власну громадянську позицію, яка визріла з роками. Це одна з природних причин, щоб впливати на процеси в життєдіяльності міста. Інша — пов’язана з бізнесом: як людина самодостатня можу не лише щось порадити, а й реально допомогти людям. Повірте, це не якась поза, це життєва позиція. Думаю, мої колеги, депутати-підприємці, дотримуються таких же принципів. Що стосується політики, то глибоко переконаний, що на місцевому рівні, у міській раді політика може бути лише одна: розвиток міста і добробут його громади. Партійність не повинна на це якось впливати, програма дій має бути єдиною. Власний досвід трьох скликань міської ради переконливо доводить: у системі місцевого самоврядування депутати мають обиратися лише від виборчих округів, за мажоритарним принципом, а не за партійними списками. Коли за твоїми плечима три тисячі виборців, перед якими ти відповідальний і маєш виконувати їхні конкретні доручення, захищати їхні права — це одне. А коли тебе парторганізація приписує до виборчого округу після виборів: без відповідальності, без зв’язків з людьми, розуміння проблем цього округу, де ти навіть не проживаєш — це зовсім інше. А те, що люди на округах обирали депутатами саме підприємців, свідчить про їхню відповідальність, життєвий досвід, самодостатність, здатність виконувати свої обов’язки.
— Що тоді є головним, визначальним для людини з бізнесу? І що можете побажати своїм колегам, початківцям-підприємцям?
— Головне — бути людиною в усьому, розуміти, що твоя справа, твій бізнес має служити суспільству, громаді, державі. Відповідальність має зворотний характер — чесному, соціально орієнтованому бізнесу суспільство довіряє і сприяє. Початківцям хочу порадити: бажаєш чогось досягти — вставай раніше, а лягай спати пізніше. Треба працювати, не зупиняючись ніколи, інакше відставатимеш і обов’язково програєш. І ще одне й обов’язкове: навчися дивитися на гроші як на інструмент для бізнесу, а не як на життєві блага.
Користуючись нагодою, бажаю всім підприємцям успіхів у обраній справі, гарного настрою і впевненості у завтрашньому дні. Все у нас буде добре!
Підготував Володимир РАЗУВАЄВ