Трапляється, певні події чи люди залишають у душі глибокий слід. Таке враження справило на мене і знайомство з творчістю відомого подільського художника Олександра Антонюка на виставці його творів в обласному художньому музеї десь у 90-х роках минулого століття. І в цьому я далеко не єдиний, адже творчість цього художника і він як особистість викликають непідробне захоплення у його прихильників. Виставки, які були організовані в наступні роки, засвідчують яскравий, самобутній талант художника.
Трапляється, певні події чи люди залишають у душі глибокий слід. Таке враження справило на мене і знайомство з творчістю відомого подільського художника Олександра Антонюка на виставці його творів в обласному художньому музеї десь у 90-х роках минулого століття. І в цьому я далеко не єдиний, адже творчість цього художника і він як особистість викликають непідробне захоплення у його прихильників. Виставки, які були організовані в наступні роки, засвідчують яскравий, самобутній талант художника.
Світ картин Олександра Антонюка — безпосередній досвід вивчення текстів Святого Письма, життя біблійних персонажів в авторському розумінні і трактуванні, це історія козацької доби періоду визвольних воєн, це особливе бачення співіснування людського і тваринного світу, а також натюрморти й пейзажі. Та все ж переважають у автора полотна, присвячені темі християнства. Це роздуми художника над сенсом буття, роль людини в земному житті і її думки, взаємостосунки і вчинки…
Умовно картини можна охарактеризувати як дво-трифігурні жанрові композиції в різному оточенні — від інтер’єру до стилізованого пейзажу. Часто загострена емоційна образність полотен Антонюка досягається не за рахунок динаміки, руху, а навпаки — статичності, неквапливого і навіть застиглого позування. Кожен персонаж внутрішньо працює, живе, думає, іронізує, слідкує за іншим. Їх погляди хоч і звернуті до глядача, але відсторонені, заглиблені у власний внутрішній світ.
“Світ, у якому живемо, — каже Антонюк, — це не все, що ми бачимо. Щось лежить на поверхні, а щось сховане. Для усвідомлення цього потрібна робота розуму і підсвідомості. Тому в моїх картинах не слід шукати те, що на поверхні. У свої твори я закладаю власне світобачення й емоційно-психологічне сприйняття, а глядач, в міру свого рівня інтелекту, сприймає його чи ні. Хоча завжди прагну, щоб моя творчість була не заради самого мистецтва, а для людей”.
Елементи стилізації, які застосовує художник — чіткі силуети і тональне співвідношення фігур, вміле і точне розподілення кількості світлого і темного, при всій продуманості і раціональності роблять картину живою. Але, наслідуючи традиції національного живопису, художник не перетворюється в стилізатора і не імітує його, а яскраво проявляє свою індивідуальність.
У кожного митця своя улюблена палітра. Картини Олександра Антонюка мають складні кольори. Обличчя персонажів ретельно прописані, як і їх одяг та весь передній план. Витонченість і легка прозорість кольору пом’якшують чітку окресленість фігур. Завдяки цьому статичність композицій має неочікуваний ліричний підтекст. Але часто колір буває максимально інтенсивним з метою підсилення емоційного напруження сюжету.
Живописна манера Олександра Антонюка виразно індивідуальна. Його живопис — це свідчення особистісного пошуку, в якому художник залишається сам на сам з дуже непростими темами.
Як каже сам автор: “Моя манера письма така не тому, що я її десь спеціально освоював, вивчав, студіював. Це прояв індивідуальності, мого Я, а не завчені прийоми, які мені нав’язували під час навчання. І взагалі, манера — це другорядне поняття. Мене більше цікавить робота душі, розуму”.
На запитання про творче кредо Олександр Антонюк відповідає, що над цим ніколи не задумувався, а от життєвій позиції: “Бути людиною протягом усього життя. Жити серед людей і творити для людей” ніколи не зраджує.
Микола ШАФІНСЬКИЙ
Фото автора