Кілька разів на день, проїжджаючи через міст вулицею Свободи, доводиться мимоволі бачити білборд із зображенням родини останнього російського царя Миколи Другого та написом російською мовою “Прости нас, Государь…” На рекламній площині вказується також привід: 17 липня 1918 року царську родину було вбито.
Кілька разів на день, проїжджаючи через міст вулицею Свободи, доводиться мимоволі бачити білборд із зображенням родини останнього російського царя Миколи Другого та написом російською мовою “Прости нас, Государь…” На рекламній площині вказується також привід: 17 липня 1918 року царську родину було вбито.
Безперечно, треба знати історію як власного народу, так і світу, особливо наших найближчих сусідів, до яких належить Росія. І висновки робити також, аби уникнути повторення страшних наслідків тоталітарних режимів і диктатури: життя людини — найвища цінність, якого походження вона не була б. Тільки от до розстрілу більшовиками вінценосної родини в горезвісному Іпатівському будинку ні тодішня Україна, ні сучасні громадяни нашої країни стосунку не мають. Отож і виникає запитання до Хмельницького куреня Чорноморського козачого війська, який, судячи з підпису на білборді, є його замовником: за що українцям просити вибачення у царя Миколи Другого?.. А принагідно, з огляду на наведену там таки цитату про те, що найкращою в очах Божих є влада православного царя, нагадати, що в Україні згідно з Конституцією єдиним джерелом влади є народ.
Руслана ПОДОЛЬСЬКА
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО