Ця розмова з народним депутатом України, членом парламентської фракції ВО “Батьківщина” Олегом Лукашуком, який заразом представляє у Верховній Раді інтереси нашого Хмельницького виборчого округу №187, відбулася більше з його ініціативи. Тож наша газета одразу оперативно відреагувала на пропозицію до цього діалогу, адже, зізнаємося, було і в нас завчасу заготовлено ряд запитань до Олега Григоровича, деякі з яких сформульовані власне читачами газети. Тому ми вирішили значно розширити рамки нашої розмови, хоча розпочали її, зрозуміло, з запитання про його безпосередню парламентську діяльність.
Ця розмова з народним депутатом України, членом парламентської фракції ВО “Батьківщина” Олегом Лукашуком, який заразом представляє у Верховній Раді інтереси нашого Хмельницького виборчого округу №187, відбулася більше з його ініціативи. Тож наша газета одразу оперативно відреагувала на пропозицію до цього діалогу, адже, зізнаємося, було і в нас завчасу заготовлено ряд запитань до Олега Григоровича, деякі з яких сформульовані власне читачами газети. Тому ми вирішили значно розширити рамки нашої розмови, хоча розпочали її, зрозуміло, з запитання про його безпосередню парламентську діяльність.
— Не є секретом для вас, Олеже Григоровичу, що українське суспільство і ваші виборці зокрема стурбовані нинішньою ситуацією у парламенті, результативністю його законодавчої роботи та тим невгамовним протистоянням, яке там спостерігається.
— Цілком зрозуміла стурбованість, та без тих принципових акцій, які ініціювала опозиція, зокрема, вимагаючи поіменного голосування парламентаріїв, виборів столичного мера та народних депутатів на так званих проблемних виборчих округах, як на мене, також не можна було обійтися. Звичайно, закидають на адресу опозиції звинувачення в тому, що вона у такий спосіб нібито паралізує роботу парламенту у той час, коли провладна її більшість нібито квапиться прийняти низку законів, які наближають нашу країну до Євросоюзу, проте ми не можемо допустити знищення найелементарніших засад парламентаризму. А те, що ці дії опозиції виявилися ефективними, є безсумнівним, як і те, що цими діями вона здобула ще більший моральний авторитет у суспільстві. А щодо законодавчої результативності нашої роботи, то думаю, тут також повинно бути у виборців розуміння, в яких доволі несприятливих умовах опинилися парламентарії-опозиціонери, адже більшість не за нами. Та якраз згадане протистояння, мені думається, вже довело і провладній більшості, що без компромісів, без діалогу між нами конструктиву у парламентській діяльності просто не буде.
І ще одне з цього приводу. Особисто я та мої колеги з опозиції, незважаючи на доволі складну ситуацію в парламенті, не припиняють активної власної законотворчої діяльності, не кажучи вже про нашу роботу безпосередньо на виборчих округах та парламентських комітетах.
— Знаємо, що ви нині активно просуваєте свій законопроект про пенсійне забезпечення, а як заступник голови комітету Верховної Ради України з питань екологічної безпеки, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, зокрема, були одним з ініціаторів недавньої Міжнародної науково-практичної конференції з проблем екологічної безпеки на території Калуського гірничо-промислового району.
— Зрозуміло, що пенсійний законопроект я писав, залучивши авторитетних експертів. Сподіваюся, що ми вже у співавторстві з моїми колегами Людмилою Денісовою та Сергієм Міщенком, які також мають подібні законотворчі напрацювання, вдосконалимо його і, даруйте, пролобіюємо вже на найближчих пленарних засіданнях. Адже, нагадаю, закон про пенсійну реформу нам не вдалося відмінити, тому у вдосконаленні пенсійного законодавства треба все розпочинати спочатку.
Щодо екологічних проблем Калуша, то, справді, наш комітет цій надзвичайно гострій проблемі приділяє особливу увагу. Результатом згаданої конференції стало звернення до керівництва держави про вжиття негайних заходів, аби попередити там техногенну катастрофу, яка, на жаль, є цілком прогнозованою вже у найближчий час. Йдеться про катастрофу, яка не просто загрожує цьому району, річці Дністер, а може залишити без питної води Одещину, Молдову. Саме тому ця проблема є однією з пріоритетних у діях нашого комітету, до речі, за останні два місяці я особисто там побував двічі. Щоправда, це аж ніяк не означає, що ми залишаємо без уваги інші проблеми природокористування та клубок невирішених законодавчих питань, пов’язаних з наслідками Чорнобильської катастрофи та захисту її ліквідаторів. Заразом хочу наголосити, що безпосередні контакти парламентаріїв з виборцями при вирішенні подібних проблем є дуже ефективними для зміцнення авторитету Верховної Ради загалом і в опозиції зокрема, представники якої справедливо загострюють подібні питання.
— Якраз про загострення цих питань з вашого боку. Хотілося б почути про результати ваших депутатських ініціатив з приводу боротьби підприємців міста проти будівництва ТСЦ “Поділля” та спорудження нової черги Чернелівського водогону, за що вам, зокрема, дуже діставалося від опонентів на недавній передвиборчій кампанії.
— За що мені тільки не діставалося під час цих виборів, але спасибі хмельницьким виборцям, які розібралися з тим, хто є хто і для чого тоді розпускалися різні чутки та небилиці. Я людина віруюча, тож по-християнськи всіх уже простив, хоч неприємний осад щодо деяких тих інсинуацій таки залишився. Особливо боляче було, зізнаюся, чути наклепи, які стосувалися моєї сім’ї, дітей, але, як мовиться, Бог суддя усім тим людям. Щоправда, мої опоненти чомусь тоді “забули” якраз про мій особистий внесок у протистоянні міста ініціаторам будови ТСЦ “Поділля”, адже, даруйте, це таки мені довелося тривалий час ходити під охороною СБУ, ініціювати створення спеціальної комісії Верховної Ради й не допустити, по суті, рейдерського знищення ринкової інфраструктури обласного центру, взявши на себе за це персональну відповідальність. Добре, що поруч були підприємці хмельницьких ринків, що позиція міської влади була і залишається у цьому питанні послідовною, але, даруйте, основний удар проходив-таки по мені і моїх однодумцях. Наші ринки і далі працюють — це основний результат цієї роботи.
До речі, дехто з опонентів мені закидав про те, що я нібито аж надто був зацікавлений у будівництві об’їзної дороги, яка пролягла до ринку “Бартерсервіс”. Крім вирішення цього доволі складного питання з “Укрзалізницею”, спасибі її тодішньому керівникові Георгію Миколайовичу Кирпі, світла йому пам’ять, потрібно було вкласти у її спорудження до 12 мільйонів гривень, адже це було дуже складне будівництво. Хто віддасть нині ці кошти тим комерційним структурам, які я до цього будівництва залучив і яке розв’язало цілу низку проблем для всіх ринків, розташованих на Львівському шосе?
— У контексті подібних нападок проти вас подавалося, наскільки пам’ятаю, і все, що було пов’язано з вашою участю у будівництві нової черги Чернелівського водогону. Цей чорний піар на вашу адресу був пов’язаний ще й з тим, що тендер на це будівництво виграло підприємство ТОВ “Явір-Інвест”, яке ви свого часу створили.
— Щодо останнього, то я ніколи цього не заперечував, а навпаки, саме цей факт змушував мене до найменших дрібниць контролювати все, що було пов’язано з цим будівництвом, адже розумів, що йдеться і про мій авторитет. Вже більше року гілка водогону, яка, до речі, була збудована в рекордно стислі строки — за три місяці, працює у належному виробничому ритмі. До речі, як депутат я і в попередні роки лобіював через парламент та уряд виділення коштів на це будівництво, принагідно хочу нагадати про участь у цій справі народного депутата Василя Шпака. А щодо прокладення водогону на тих п’яти кілометрах на надзвичайно складній ділянці, через два села, річку, болота, на що було оголошено тендер, який виграв “Явір-Інвест”, то скажу без перебільшення, що за таких умов через складність інженерно-технічних робіт, стислість строків, розмір виділених коштів на той час ніхто б такого будівництва не здійснив. Звичайно, в Україні є підприємства, які здатні будувати подібні об’єкти, але запевняю вас, ніхто б не взявся за це будівництво з огляду на згадані обставини. Додам сюди той факт, що були серйозні прорахунки у самому проекті будівництва, де не були враховані природні фактори, коли довелося його коригувати, вносити корективи у міжнародні договори щодо поставок матеріалів, тих же труб, за які мені і підприємству найбільше дісталося від опонентів, упереджених оцінок від преси, перевіряючих структур. Та попри все, як ви знаєте, об’єкт був зданий вчасно. Як інженер я, справді, горджуся і тими напрацюваннями, які “Явір-Інвест” задіяв, по суті, розробивши новітню технологію монтажних робіт труб, яка дозволила вчасно завершити це будівництво. Нагадаю, що підприємство, аби вчасно розпочати роботи, взяло значний кредит, придбало додатково вісім електростанцій, не чекаючи надходження державних коштів, використовувало свої запаси будівельних матеріалів — піску, жорстви, налагодивши роботу всіх бригад у три зміни.
Ви знаєте, я знайомив з документацією тендера та особливостями цього будівництва столичних експертів і бачив їх здивування, що за таких умов та за такі кошти вдалося його завершити вчасно і якісно.
— Але наскільки знаємо, це будівництво, мабуть, стало й “рекордсменом” за кількістю перевірок, які були ініційовані чи не з усіх правоохоронних відомств — прокуратури, КРУ, СБУ, депутатських комісій, журналістів.
— Мабуть, дня там не було без таких “гостей”, які, відверто кажучи, просто заважали роботі будівельників. І хоч підприємство та його підрядники відстояли свою правоту, навіть у судах, ці факти свідчать про ненормальну ситуацію навколо реалізації подібних проектів, адже всі дії цих перевіряльників були незаконними, хоч, наскільки мені відомо, ніхто за це не був покараний. А хіба не в такий спосіб у нас нищиться багато інших добрих справ? Дуже шкодую, що всім чуткам, пригадуєте, про неякісні труби тощо, повірив навіть дехто з місцевих опозиційних сере-довищ. Нині я всім своїм критикам запропонував взяти участь у новому тендері на продовження будівництва Чернелівського водогону, хоч сумніваюся, що хтось з них здатен на здійснення таких проектів. А хто порахував моральні і навіть матеріальні збитки колективу “Явір-Інвесту”? Як там у прислів’ї: одне діло язика дерти, а інше — плуга перти.
— У продовження теми подібних ваших взаємин з колегами-опозиціонерами, що думаєте про деякі закиди на вашу адресу, скажімо, щодо позиції при голосуванні по уряду Азарова, щодо вашого доволі критичного сприйняття ситуації в опозиційному таборі?
— Думаю, що не моїм критикам судити про мою, так би мовити, політичну біографію. Ви ж добре знаєте, що я визначив тут свою позицію задовго до проголошення нашої незалежності й допомагав і словом, і коштами щойно створеному тоді ще РУХу, першій незалежній газеті в нашім краї “Пробудження”. І робив усе це не з кон’юнктурних міркувань, як це дехто робив і продовжує робити вже в часи незалежності, коли їм нічого не загрожує. Справді, у мене доволі непроста політична біографія, та в опозиційних лавах я з ідейних переконань, з якими визначився ще в радянські часи. Але навіть маючи свої критичні судження з приводу деяких дій опозиції, знаю, що таке фракційна і партійна дисципліна. Так було і тоді, коли разом зі своїми однопартійцями голосував за відставку уряду Миколи Азарова.
Ми з вами живемо у дуже непростий час і це, сподіваюся, добре розуміють читачі вашої газети. Досить згадати і про події 18 травня, на Дні Європи в Києві та інсценовані проти опозиції так звані “антифашистські” акції, що були відвертими провокаціями. Це що ж виходить, що я — син фронтовика, зачислений політтехнологами цих провокацій до “фашистського” табору, в який влада пробує загнати всіх, хто вболіває за українську державність, її цивілізоване європейське майбутнє, за те, щоб ми, українці, знали і пам’ятали свою історію?
Тут я цілком поділяю думки Юлії Тимошенко, висловлені нею у недавньому зверненні з Качанівської колонії, адже в цих провокаціях їх ініціатори зайшли дуже далеко. Для мене як депутата, громадянина були і залишаються пріоритетними інтере-си нашого міста, краю і України, тож завжди сподівався на розуміння своєї позиції з боку своїх виборців та всіх хмельничан.
Розмовляв Богдан ТЕЛЕНЬКО