Спільне розширене засідання правлінь Союзу промисловців і підприємців (ХСПП) та Об’єднання організацій роботодавців (ООРХО) Хмельницької області на своєму черговому засіданні продовжило тему інвестицій у реальний сектор економіки. Цій темі неабияк відповідало і місце проведення цього засідання: ПАТ “Подільський цемент” — підприємство, яке отримало найбільші інвестиції в історії незалежної України в нашім краї — понад 200 мільйонів євро.
Спільне розширене засідання правлінь Союзу промисловців і підприємців (ХСПП) та Об’єднання організацій роботодавців (ООРХО) Хмельницької області на своєму черговому засіданні продовжило тему інвестицій у реальний сектор економіки. Цій темі неабияк відповідало і місце проведення цього засідання: ПАТ “Подільський цемент” — підприємство, яке отримало найбільші інвестиції в історії незалежної України в нашім краї — понад 200 мільйонів євро.
Щедрість ірландських власників Кам’янець-Подільського цементного велетня пояснюється декількома факторами і є показовою на тлі закриття багатьох аналогічних підприємств як в Україні, так і в інших європейських країнах. Причиною останнього є значний спад у будівельній сфері в усьому світі, але кам’янчанам пощастило. Закордонні власники подбали про сучасне технічне переоснащення заводу та його масштабну модернізацію, результатом чого стало будівництво нової його черги. По його завершенню були загашені старі печі, а замість них у місті над Смотричем піднеслася будова заввишки 128 метрів, де виготовлення цементу здійснюється сучасним сухим способом. Віднині небо над містом чисте, не забруднене як колись смогом, а навколишня територія позбулася вапнякового пилу. Оновлене життя цементного заводу насамперед зобов’язане високій якості вапняку Подільських Товтр, який є головною сировиною виробничого процесу. А ще порівняно низькою собівартістю цементу, чому сприяла відмова заводчан від використання природного газу і заміна його дешевшим вугіллям. Відтак загальним результатом усіх інновацій стало збільшення обсягів виробництва до 100 мільйонів гривень на місяць. Це означає виробництво 220 кілограмів цементу на одного жителя України в рік — найвищий показник серед усіх цементних заводів Європи.
Про подібні інвестиційні масштаби, як і взагалі про будь-які інвестиції у промислову галузь, усі інші виробничники Хмельниччини можуть лише мріяти, хоча, як висловився президент ХСПП і ООРХО Іван Дунець: “Це приклад, до якого маємо йти”. Натомість у цій бажаній ході його колеги поки що змушені покладатися лише на підтримку держави. У промисловому директораті вважають, що така підтримка повинна насамперед стосуватися створення в країні повноцінного внутрішнього ринку.
Це можливо лише за умов реальної підтримки вітчизняного виробника. Нині ж маємо ситуацію, коли 70-80% обсягів продукції промислових підприємств Хмельниччини складає експорт. Між тим утримувати свої позиції на світових ринках їм стає дедалі важче.
Причини цього давно і добре відомі: відсутність сприятливого кредитування, неконтрольований ріст цін на енергоносії та вітчизняну сировину, розрив традиційних виробничих зв’язків, відсутність сучасної науково-практичної бази в реальному секторі економіки, недосконалість законодавства у взаємовідносинах з державними відомствами та інші фактори. Вже не один рік промисловці краю скаржаться на чимдалі складніші умови, аби залишатися конкурентоздатними за цих причин. Не сприяють вони і зростанню інвестицій у вітчизняну економіку.
Як не парадоксально, але регулярні “удари нижче пояса” по інтересах виробничників здійснює… сама держава. Щодо цього вкрай невтішними і показовими були висновки робочої групи ХСПП. За ними, наприклад, вартість тарифів на електроенергію для промислових підприємств торік зростала чотири рази, а впродовж останніх п’яти років вона збільшилась у 2,3 раза. Натомість тарифи для населення залишалися незмінними, хоча вони становлять лише третину собівартості електроенергії.
Розуміючи непопулярність цієї теми, промисловий директорат однак змушений наголошувати на її актуальності для вітчизняної економіки. Нині фактично весь тягар з оплати електроенергії покладається саме на промисловість, хоча навіть у часи СРСР тарифи на електроенергію для підприємств були нижчими за тарифи для населення. Сьогодні ціна енергоносіїв для вітчизняних виробничників є найвищою в Європі. До речі, як і ціна кредитних ресурсів.
“Всі наші біди пов’язані з НКРЕ (Національна комісія з регулювання енергоринку — авт.), якій надані всі права одноосібно встановлювати правила гри на енергоринку, — вважає генеральний директор ПАТ “Подільський цемент” Семен Дарчук. — Крім того, енергетики фактично зацікавлені у своїх втратах і навіть крадіжках електроенергії, адже все це вкладається у її собівартість. Не зрозумілі й взаємовідносини НКРЕ з регіональними компаніями обленерго. Чому, наприклад, тарифи “Хмельницькобленерго” вищі за тарифи “Західобленерго” для нас? НКРЕ — це беззаконня”.
В ХСПП і ООРХО не знаходить схвалення і державна політика у сфері альтернативної електроенергетики, зокрема так званого “зеленого тарифу”, який на порядок дорожчий за ціну традиційної електрики. Як висловився в ході засідання президент фірми “Бакалія” Володимир Долгов: “У суспільстві ситуацію з альтернативною електроенергією добре розуміють, але чи розуміє її керівництво держави?”
Робоча група промислового директорату Хмельниччини не лише акцентує у своїх висновках на наявних негативах, вона підготувала пакет відповідних конкретних пропозицій, які можуть змінити ситуацію в реальному секторі економіки країни і сприяти, зокрема, покращенню її інвестиційного клімату. Характерно, що останнє, на переконання виробничників, не потребує суттєвих фінансових витрат, а йдеться лише про сучасне вдосконалення діяльності відомчих структур на всіх рівнях за діючими світовими зразками щодо оцінки інвестиційного та бізнес-клімату в державі. “Надалі зволікати з цим більше не можна, — впевнений Іван Дунець, — адже світовий поїзд рухається все далі від нас. Уже зараз на діючій базі ми не спроможні виробляти щось нове, чого на нашому ринку ще немає”.
Те, що державна влада, принаймні на рівні області, проблематику промислової галузі розуміє, засвідчила участь у спільному засіданні роботодавців і виробничників заступника голови ОДА Леоніда Гураля. Щоправда, інтереси галузі він закликав захищати і відстоювати не на досвіді “податкового майдану”, а “громадянською державницькою позицією”. Звернувся посадовець і з проханням “брати активну участь у формуванні державної політики в економіці”. “Ми чекаємо більше ваших пропозицій, які маємо підтримувати на рівні керівництва держави”, — заявив він. Щодо цього згадується одне з минулих спільних засідань ХСПП і ООРХО, де новопризначений тоді голова ОДА Василь Ядуха змалював широку картину з ефективної спів-праці влади і промисловців та масштабної підтримки всіх починань та ініціатив останніх на всіх можливих рівнях. Утім, час минув, а гострота розмови у середовищі виробничників Хмельниччини лише зросла у своїй актуальності. Як висловився ветеран цього середовища Василь Любовецький: “Якщо в ОДА кажуть, що ми маємо бути разом, то це повинно у чомусь реальному конкретно і виражатися”. А ось думка Івана Дунця: “Те, про що ми говоримо, не є плачем Ярославни, адже маємо знати куди і до чого йдемо. Рано чи пізно, але в державі треба буде приймати відповідні рішення назустріч виробничникам”.
Свій крок щодо співпраці з владою учасники спільного засідання ХСПП і ООРХО зробили вчергове: у вигляді пакета пропозицій та аналітичних матеріалів на адресу як ОДА, так і урядових структур.
Володимир РАЗУВАЄВ