Недавній випуск телепередачі “Смак” на Першому російському дістав уже всі ознаки політичного скандалу, хоч спровокував його, на перший погляд, нібито невдалий жарт ведучого. Готуючи разом із запрошеним режисером та актором Олександром Адабаш’яном якийсь банальний салат, ведучий, шоумен Іван Ургант з усмішкою зауважив: “Я порубав зелень, як червоний комісар жителів українського села” і, звертаючись до гостя, запитав: “Ви почистили мій клинок?”, на що той з усмішкою відповів: “Я просто останки жителів… струшую”.
Недавній випуск телепередачі “Смак” на Першому російському дістав уже всі ознаки політичного скандалу, хоч спровокував його, на перший погляд, нібито невдалий жарт ведучого. Готуючи разом із запрошеним режисером та актором Олександром Адабаш’яном якийсь банальний салат, ведучий, шоумен Іван Ургант з усмішкою зауважив: “Я порубав зелень, як червоний комісар жителів українського села” і, звертаючись до гостя, запитав: “Ви почистили мій клинок?”, на що той з усмішкою відповів: “Я просто останки жителів… струшую”.
Зрозуміло, що після того, як інтернетівська аудиторія з України адекватно відреагувала на цей, мабуть, підсвідомий для обох цих росіян цинічний діалог, вони спробували попросити вибачення. Звичайно ж, бонвіван Ургант, який, до речі, є постійним гостем багатьох шоу-програм в Україні, де, видно, непогано заробляє, спробував у своєму стилі позубоскалити з власного, як він вважає, жарту, пообіцявши “готувати у цій передачі тільки борщ, вареники, галушки до 2018 року” й усіх народжених своїх “дітей, незалежно від статі, називати Богдан…”
Звичайно ж, цій молодій людині, далекій від реалій трагічної української історії, де його провокативний жарт був драматичною реальністю, зокрема, і в нас на Поділлі, де окупанти, оті червоні комісари насправді вирубували без суду і слідства цілі села у часи Української національної революції, можливо, ці слова здаються смішними, але аж ніяк не нам, українцям, свідомим уроків власної історії. Хтось скаже, що вимагати від таких ургантів її знання не варто, бо у їх випадку маємо справу з космополітами. Можливо, й так, але виникає запитання: чому на Першому російському цей шоумен не сказав щось подібне про звірства червоних комісарів на російській землі? Звідки у підсвідомості цього обмеженого космополіта якраз таке знання нашої української історії й виникають подібні асоціативні ряди? Звідки у нібито поважного інтелектуала, як себе донедавна у моїх очах позиціонував Адабаш’ян, беруться подібні цинічні жарти? Ви спробуйте, бодай, уявити, що щось подібне відбулося б у країнах Заходу, якби там хтось посмів, навіть маючи ксенофобські погляди щодо тієї чи іншої нації, щось подібне зморозити публічно?
По-християнськи правильно було б з цього приводу сказати: мовляв, вони не відають, що творять, і на тому поставити крапку в цьому скандалі. Але чи ви впевнені, що подібні, на перший погляд, освічені й нібито інтелігентні люди так вже й не відають, що творять? Щоправда, якщо бути принциповим з цього приводу до кінця, то хіба мало подібних моральних покручів є в середовищі нашої політичної псевдоеліти? Бо ж цілком закономірно подібні висновки можна адресувати нині тим же комуністам, парламентська фракція яких відмовилася голосувати нещодавно за Постанову Верховної Ради щодо вшанування жертв Геноциду-голодомору українського народу у 1932-1933 роках з нагоди його 80-річчя. Як можна назвати тих, хто скандує у парламенті “фашисти”, на вимогу виступати у її стінах українською мовою? Хто ці провокатори, які нині провели спецоперацію на Західній Україні зі сплюндрування пам’ятників національному героєві Степану Бандері? А повертаючись до тих “червоних комісарів”, чи не пора нам уже себе запитати і про те, чому наша Хмельниччина нині перша в країні за кількістю пам’ятників “вождю пролетаріату”, послідовники якого насправді вирубували свого часу безжалісно подільські села, пройшовши по нашому краєві нещадним катком репресій у 1937-ому, не кажучи про трагедію голодоморів, які на наших землях стали страшними жнивами скорботи?
То чому маємо дивуватися усіляким ургантам, якщо їх серед нібито своїх співвітчизників хоч греблю гати?..