Скажу щиро, мені самому політизація тем своїх “колонок” деколи здається надмірною. Але даруйте, шановні читачі, такі вже реалії нашого суспільного життя-буття, що політика нас знаходить навіть там, де ми того найменше чекаємо, бо ця норовлива пані нині прагне заволодіти чи не всім життєвим простором кожного з нас. Звичайно, можна позаздрити тим, хто вміє відсторонитися від суспільно-політичних процесів у нашій державі, але нині я вже гублюся з тим, аби визначити перелік причин, які можуть бути підставою для тих з нас, хто вважає себе громадянами своєї країни, для подібної втечі від нас самих. Пригадуєте, як частина таких наших співвітчизників, підтримавши ідею “противсіхів”, повелася на останніх президентських виборах і до чого все це призвело?
Скажу щиро, мені самому політизація тем своїх “колонок” деколи здається надмірною. Але даруйте, шановні читачі, такі вже реалії нашого суспільного життя-буття, що політика нас знаходить навіть там, де ми того найменше чекаємо, бо ця норовлива пані нині прагне заволодіти чи не всім життєвим простором кожного з нас. Звичайно, можна позаздрити тим, хто вміє відсторонитися від суспільно-політичних процесів у нашій державі, але нині я вже гублюся з тим, аби визначити перелік причин, які можуть бути підставою для тих з нас, хто вважає себе громадянами своєї країни, для подібної втечі від нас самих. Пригадуєте, як частина таких наших співвітчизників, підтримавши ідею “противсіхів”, повелася на останніх президентських виборах і до чого все це призвело?
Наголошуючи на цьому факті, аж ніяк не збираюсь ідеалізувати політичну команду, яка могла у результаті виборів тоді прийти до влади, бо історія, як відомо, не приймає умовних відмінків. Хоча, з іншого боку, за останні три роки ми вже побачили, хто чого вартий у нашій політиці, як не дорого обходиться нам усім цей політичний експеримент, який у тодішніх суспільних реаліях був незворотним.
Ось днями об’єднана опозиція оголосила про початок двомісячної протестної акції “Вставай, Україно!”, що проходитиме якраз у “пік” заходів, які наша влада повинна здійснити, аби вибороти перед Євросоюзом право на наше асоціативне членство в ньому. Ось така, виходить, накладка. Та ще більше мене особисто насторожили два недавні візити президента Віктора Януковича до Брюсселя, де він вів перемовини з очільниками Євросоюзу якраз з цих питань, і його дуже конфіденційний візит до Росії, де він побив усі рекорди тривалості своїх переговорів зі своїм візаві Володимиром Путіном, щоправда, за зачиненими дверима. Ми ж з вами можемо тільки здогадуватися про що президенти двох країн говорили, при тому, що Віктор Янукович у Брюсселі вчергове наголошував на несхибності євроінтеграційного вибору України. Тож зрозуміло, чому надзвичайна втаємниченість його переговорів з лідером Росії нині хвилює і опозицію, й кожного з нас. Якщо все це лише спосіб “покарати” Володимира Путіна за його непоштивість до нашого президента під час його торішнього візиту до Криму, то нехай би так воно і було. Але ж у своїй публічній заяві під час цієї зустрічі з Віктором Януковичем очільник Кремля “проговорився”, наголосивши, що питання вступу України до Митного союзу є питанням політичного вибору. От і виникає запитання: чи вистачить у нашої нинішньої влади характеру витримати черговий масований тиск Москви, де відверто заявляють про конкретну ціну цього вибору у вигляді зниження ціни на російський газ та у прагненнях Кремля, по суті, заволодіти українською газотранспортною магістраллю?
Не менш актуальною на фоні цих подій виглядає й нинішня ситуація у парламенті, робота якого паралізована і де почався відвертий “політичний відстріл” неугодних владі нардепів, число яких поповнив захисник Юлії Тимошенко Сергій Власенко. І тут уже виникає цілком слушне запитання: а чи насправді наша нинішня влада веде нас до Євросоюзу, чи їй до вподоби історичні манівці, прообразом яких може бути легендарний Іван Сусанін? Скажете, що ці питання занадто складні для нашого пересічного громадянина. Але якщо він є насправді громадянином своєї держави, то аж ніяк, бо міра нашої відповідальності за все, що в ній відбувається, прямо залежить від кожного з нас, чи не так?