З Миколою Горбалем останні два роки мав нагоду зустрічатися на “Лемківській ватрі” у Монастириську, адже він є одним із найактивніших діячів Всеукраїнського об’єднання лемків. А вперше зустрівся з ним на початку 1989 року, коли він, на той час секретар виконкому Українського Гельсинської Спілки, явочним шляхом з’явився на Хмельниччині як кореспондент радіо “Свобода” і зробив не без моєї допомоги декілька дуже резонансних кореспонденцій, що допомогли нам, тодішнім неформалам хмельницької “Спадщини”, зупинити будівництво на Деражнянщині полігону з переробки ядерних відходів…
З нашого досьє:
Микола Андрійович Горбаль — український поет, політик, громадський діяч. Народився у вересні 1940 року на етнічних українських землях, що нині входять до Республіки Польща, за походженням — лемко, разом з родиною у 1945 році був депортований на територію УРСР, сім’я осіла у с. Летяче Заліщицького району на Тернопільщині.
Відомий діяч українського національно-визвольного руху, член УГС, тричі (у 1970, у 1979 та 1984 роках) був ув’язнений за антирадянську діяльність, один із чільних представників УСС-УРП, член Міжнародного Пен-клубу, лауреат премії ім. Василя Стуса (1992 р.), народний депутат України другого скликання. У 1999 році з метою підтримки нетрадиційного мистецтва і допомоги непрофесійним митцям-інвалідам створив Благодійний фонд “Галерея Богдана” на честь покійного брата, самобутнього художника Богдана Горбаля.
З Миколою Горбалем останні два роки мав нагоду зустрічатися на “Лемківській ватрі” у Монастириську, адже він є одним із найактивніших діячів Всеукраїнського об’єднання лемків. А вперше зустрівся з ним на початку 1989 року, коли він, на той час секретар виконкому Українського Гельсинської Спілки, явочним шляхом з’явився на Хмельниччині як кореспондент радіо “Свобода” і зробив не без моєї допомоги декілька дуже резонансних кореспонденцій, що допомогли нам, тодішнім неформалам хмельницької “Спадщини”, зупинити будівництво на Деражнянщині полігону з переробки ядерних відходів. І він, і я діяли тоді за всіма законами нелегальної діяльності, обминувши всі “пастки” місцевих спецслужб та компартактиву. Далі ми ближче познайомимося вже по роботі в Українській республіканській партії, а пан Микола неодноразово бував у нашій області, де, до речі, свого часу майже два роки навчався на музично-педагогічному факультеті Кам’янець-Подільського педінституту. Звичайно ж, літературно-поетична творчість, політична та громадська діяльність Миколи Андрійовича заслуговують на окрему увагу, проте приводом для цієї публікації стало знайомство з садибою-музеєм Богдана Горбаля “Галерея Богдана”, що, власне, і дала назву Благодійному фонду, який заснував Микола Горбаль. Цей музей розміщений у селі Летяче Заліщицького району у родинній хаті Горбалів — тій, яку вони обжили свого часу після насильницької депортації з Лемківщини, “дорогою” заїхавши спершу, звичайно ж, у супроводі конвою, на Харківщину. Тож саме Микола Андрійович, насамперед для популяризації творчості покійного брата Богдана, і створив на своєму обійсті цей музей.
Можливо, це перший в Україні музей Ар брют, у світі ж це явище вельми розповсюджене і відоме (термін “Ар брют” введений французьким художником Жаном Дюбюффе). Art Brut — нетрадиційне мистецтво, створене непрофесійними майстрами, які як із суспільної, так і з психічної точки зору є маргіналами (душевно хворі, інваліди, ув’язнені, диваки-самітники, медіуми тощо). Зокрема, Ар брют не рахується з конвенціями живописної перспективи й умовних масштабів, не визнає розподілу реального і фантастичного, ієрархії матеріалів…
У мальовничому селі Летяче, що лежить у межах національного природного парку “Дністровський каньйон”, на місці цієї хати, куди родина Горбалів вселилася в 1947 році, у вересні минулого року відкрито садибу-музей Богдана Горбаля “Галерея Богдана”. У двох залах представлені понад сто малюнків, збереглося ж узагалі їх до двох тисяч. Незвичні малюнки Богдана Горбаля, зроблені переважно кольоровими олівцями в альбомному форматі, викликали інтерес у світі. Професор, викладач Української академії мистецтв Ганна Заварова засвідчила: “У людській і творчій долі Богдана Горбаля вражає не лише те, що людина в силу обставин (багаторічна хвороба), ізольована від світу, знайшла спосіб спілкування з ним. Дивовижні складність і краса створених образів, надзвичайно високі художні якості його робіт розкривають рідкісне композиційне і кольористичне обдарування художника. Самобутнє мистецтво Богдана Горбаля практично не має аналогів. Назва цьому — “Феномен Богдана Горбаля”.
Над дверима верхньої зали є напис: “У царстві лукавого вони відважились називати речі своїми іменами: чорне — чорним, біле — білим. Дисиденти”. За ними розташована невелика кімната, присвячена дисидентству та руху опору, оскільки молодший брат Богдана Горбаля Микола опинився в колі тих, кого потім буде названо дисидентами, був тричі суджений та відбував покарання впродовж 16 років. Цей куточок може стати цікавим для студентства, науковців і всіх, хто переймається історією України ХХ століття.
Окрім доброї бібліотеки, зала оформлена мистецькими колажами з відомих нині в Україні постатей.
Гортаючи відгуки відвідувачів
“… оголеним розумом Богдан дитинно наївним олівцем не ображає нас — мудрих, чиновних, ситих.
Він збиває нас докупи в натовп, шукає на вулицях дивовижних сіл і міст, а ми в середині цих фантастичних гуртів озираємося: а чи не дивиться, бува, на нас, таких, хтось збоку? Картини випромінюють добру віруючу силу, часом страшну. Але не треба боятися, бо випадає рідкісна мить істини”.
Віра Баринова-Кулеба, професор Національної академії мистецтв
“Богданові знаки — це спроба постійно говорити нам щось вкрай важливе, відкрите йому для передачі сучасникам. І те, що саме в Україну в наші часи прийшов такий митець-пророк, свідчить про вибраність української долі. Чи ми збагнемо, чи зрозуміємо Богданові застереження і настанови? Немає відповіді на це запитання. Але те, що він змушує нас замислитися над пошуком шляху, збагачує наш внутрішній світ, — безсумнівно”.
Левко Хмельковський, журнал “Лемківщина”, США, ч. 4, 1997
“Його рука не знає школи й класики, й навіть не підозрює про їх існування, вона малює, як Бог на душу покладе. Бог послав йому на душу багато. Малюнок і є те, що він повертає світові в обмін на любов, на те, на що він обмінює себе”.
Лесь Танюк, театрознавець
“Тут усе настільки довершене, що це — шедевр світового значення. Я бачив зібрання великих країн, вивчав сучасне мистецтво у зібранні Ватикану тощо, але такої сили композиції не знаю”.
Нарціз Кочережко, художник, мистецтвознавець
Тож, аби осмислити феномен Богдана Горбаля, таки варто відвідати його музей у селі Летяче. А ще після знайомства з його творчістю ви обов’язково по-іншому подивитеся на світ навколо вас, уважніше приглянетесь до життя тих, кого Бог чомусь обділив здоров’ям, зробив не такими, як ви, проте не обділив багатством душі й таланту…
Богдан ТЕЛЕНЬКО
На знімках: музей Богдана Горбаля; твір з його музейної експозиції