Повідомлення про те, що гора Лева у Львові має ознаки піраміди (“Голос України” за 17.10.2012), безперечно, зацікавило багатьох українців. Відтепер найдопитливіші з них уважніше придивлятимуться до місцин, де вони мешкають, та намагатимуться якомога більше дізнатися про історію рідного краю. Знання ж своєї історії сприятиме формуванню поваги до минувшини, до сакральних місць рідної землі та викликатиме бажання оберігати ці святині. У цьому світлі по-новому сприймаються збережені в різних джерелах і пам’яті людській повідомлення про українські гори, зокрема ті гори, котрі, вочевидь, маючи сакральну ауру, наснажили чимало видатних митців на творення світових шедеврів.
Повідомлення про те, що гора Лева у Львові має ознаки піраміди (“Голос України” за 17.10.2012), безперечно, зацікавило багатьох українців. Відтепер найдопитливіші з них уважніше придивлятимуться до місцин, де вони мешкають, та намагатимуться якомога більше дізнатися про історію рідного краю. Знання ж своєї історії сприятиме формуванню поваги до минувшини, до сакральних місць рідної землі та викликатиме бажання оберігати ці святині. У цьому світлі по-новому сприймаються збережені в різних джерелах і пам’яті людській повідомлення про українські гори, зокрема ті гори, котрі, вочевидь, маючи сакральну ауру, наснажили чимало видатних митців на творення світових шедеврів.
Однією з таких гір можна із впевненістю вважати гору на Хмельниччині, котра має назву Вовча і на схилах якої виросло село, що так і називається — Вовча Гора. Поруч розкинулось містечко Чорний Острів, на гербі якого і зображено цю гору.
Селище міського типу Чорний Острів є однією з природних й історичних перлин Поділля. Розташоване за 20 км від міста Хмельницького на річці Південний Буг, мальовниче й зелене, воно має давню й величну історію. Це нині воно є одним із багатьох традиційних провінційних поселень. А колись це селище кілька сотень років поспіль було містом європейського рівня, центром культури і творчих злетів непересічних особистостей зі світовими іменами.
Такі історичні відомості про Чорний Острів та Вовчу гору змушують небайдужого дослідника української давнини шукати відповіді на певні запитання. Чи випадково саме тут, на берегах священної для наших предків ріки Бог (нині — Південний Буг), біля Вовчої гори, засновано поселення? Коли виникла Вовча гора — за часів Золотої Орди, як захисний вал від татарських набігів (цієї версії дотримуються місцеві краєзнавці, хоча поняття “вал” і “гора” є різними), чи набагато раніше? Чому саме ці землі так цінувались у польської й української знаті протягом багатьох століть, що дозволило містечку Чорний Острів перетворитися на один із культурних і духовних центрів Європи і залишатися ним протягом кількох століть? Чи не сакральна аура навколо цієї місцини з горою має стати відправною точкою для пошуків відповідей на ці запитання? До речі, сакральність і семи гір на території Львова, і семи гір, на яких розкинувся Київ, також прояснюють питання стосовно виникнення цих міст та набуття ними статусу культурних і духовних центрів набагато раніше за інші поселення деінде.
Прийнявши сакральність українських гір за відправну точку в історичних дослідженнях, можна отримати відповіді і на запитання зі сфери філософії мистецтва. Зокрема, стане зрозумілим, звідки у вірша “Журба”, написаного Глібовим, неймовірна внутрішня сила — сила, яка спонукала іншу творчу людину зі світовим ім’ям, Миколу Лисенка, написати до цієї поезії музику. Музика ця також несе потужну енергетику — енергетику того рівня, котрий забезпечив спільному творчому доробкові двох людей — Глібова і Лисенка — перетворитись у вічну субстанцію, тандем Слова і Мелодії — народну пісню “Стоїть гора високая”. Стане зрозумілим також і суть того підґрунтя, на якому виник інший світовий музичний шедевр — Друга угорська рапсодія Ференца Ліста, який тут перебував у лютому-березні 1847 року і де, власне, написав цей свій знаковий музичний твір.
Відповідь на запитання про першопричину творчого злету будь-якого митця, безумовно, може мати багато аспектів. Разом з тим, важко не погодитися з твердженням багатьох мистецтвознавців про вплив природи на творчість людини. Саме гармонія власних вібрацій душі з вібраціями довкілля дає можливість людині творити, і резонанс цих вібрацій може розглядатись як основа матриці мистецького шедевру. Думається, саме така матриця є одним із перехідних мостів між свідомістю планети (певними вібраціями природи) і свідомістю людини. Такий міст зіткано з інформації — слів із високою частотою вібрацій (поезія, молитва), звуків з ще більш високими вібраціями (мелодія) або із поєднання першого з другим. Саме тому, слухаючи справжню поезію, чарівну мелодію або гарну пісню, ми забуваємо про все на світі, наші тривоги, негаразди, образи на деякий час кудись зникають. Тобто ми переходимо через збудований чи то поетом, чи то композитором міст із нижчих сфер буття, в яких відбувається фізичне існування організму, у вищі сфери, де світ розвивається за якісно іншими, вищими, законами — духовними.
Що стосується Вовчої гори, то вона нині хоч і не має форми піраміди, але від того свою загадковість не втратила. Таїна цієї гори полягає у збігах її характеристик і характеристик гір у Львові — гір, котрі, за версією львівських дослідників, складають сакральний комплекс. Адже Вовча гора розташована на тій же широті, що і гора Лева (490 північної широти), її основу становлять такі ж, як і у цієї львівської гори, шари піску та вапняку, і вона теж має ознаки штучності. І головний збіг — це формування навколо цих утворень поселень, які згодом стали культурними і духовними центрами.
Чи не цікаві збіги? Може, саме вони допоможуть дати цілісну картину виникнення на наших теренах давньої цивілізації, яка, розвинувшись, стала предтечею інших — шумерської, єгипетської, еллінської тощо? Цивілізація, яку можна назвати протоукраїнською, чекає офіційного відкриття історичною наукою, хоча вже відкрита багатьма дослідниками-ентузіастами кілька десятків років тому. Отже попереду — фантастично цікава й захоплююча робота для істориків, дослідників-краєзнавців, просто небайдужих до своєї минувшини людей. А ще ця робота дуже потрібна для відновлення тих природних і штучних об’єктів, які є важливими енергетичними точками духов-ної аури української землі, а відтак аури нашого народу. Тож працюймо!
P.S. Коли вже був завершений цей матеріал, з’явилося повідомлення про можливу забудову гори Лева у Львові місцевими олігархами. Гора ця є святинею рідної землі і пам’яткою прадавньої історії. У разі забудови її чекає доля Вовчої гори, котра із високої гори, оспіваної Леонідом Глібовим, перетворилась у пагорб — непривабливий і такий, що втратив свою сакральність. Бізнесмени знахабніли до безтями, задовольняючи свої тваринні інстинкти, одним із яких є бажання володіти якомога більшою територією. Не даймо їм забудовами порвати ауру гори Лева! Не допустімо втрати частини своєї духовності!
Любов Чуб
На фото: герб містечка Чорний Острів, основу якого становить гора; львівська гора Лева