У нашому місті є мікрорайони, які за визначенням були і залишаються його околицями, незважаючи на те, що з часом опиняються ледь не у самісінькому його центрі. Є однак й інші парадокси. Кому зобов’язаний своїм статусом колишній Проскурів, а нинішній Хмельницький, що претендує на столицю всього Поділля? Старожили принаймні пам’ятають, що цим наше місто зобов’язане Гречанам як залізничному вузлу стратегічного значення. Разом з тим самі Гречани, зокрема Дальні, з колишнього центру перетворилися на околицю — з усіма “принадами” свого буття. “Принад” цих суттєво побільшало, коли залізничне відомство почало збуватися цього свого соціального тягаря, та й сам тутешній вокзал і депо поступово втрачали колишнє значення, а з ним фінансові та матеріальні можливості — на відміну від новобудов Ближніх Гречан, де виростали потужні промислові підприємства. Відтак з роками побутові проблеми мешканців лише гострішали, а самі вони чимдалі відчували себе на периферії міського життя.
У нашому місті є мікрорайони, які за визначенням були і залишаються його околицями, незважаючи на те, що з часом опиняються ледь не у самісінькому його центрі. Є однак й інші парадокси. Кому зобов’язаний своїм статусом колишній Проскурів, а нинішній Хмельницький, що претендує на столицю всього Поділля? Старожили принаймні пам’ятають, що цим наше місто зобов’язане Гречанам як залізничному вузлу стратегічного значення. Разом з тим самі Гречани, зокрема Дальні, з колишнього центру перетворилися на околицю — з усіма “принадами” свого буття. “Принад” цих суттєво побільшало, коли залізничне відомство почало збуватися цього свого соціального тягаря, та й сам тутешній вокзал і депо поступово втрачали колишнє значення, а з ним фінансові та матеріальні можливості — на відміну від новобудов Ближніх Гречан, де виростали потужні промислові підприємства. Відтак з роками побутові проблеми мешканців лише гострішали, а самі вони чимдалі відчували себе на периферії міського життя.
Для депутатів міської ради мандат обранця Дальніх Гречан був якщо не обтяжливим обов’язком на рівні самопокарання то, принаймні, справжнім іспитом на громадянську зрілість і жорстким випробуванням власного авторитету. Старий житловий фонд, дороги лише за назвою, проблеми з питною водою, вулиці без світла, поодинокі рейси автобуса, підтоплені будинки після злив, занедбані двори — таке господарство особливих почестей обранцю разом з комунальниками, яким воно дісталося згодом, не передбачало, швидше постійний головний біль. Якщо, звичайно, ставитися до всього належним чином. І хоча володарі депутатського мандата, як правило, з числа місцевої громади відзначалися неабияким патріотизмом щодо своєї малої Батьківщини і суспільною активністю, долати різницю хоча б між обома частинами Гречан не надто щастило. Для цього завжди бракувало коштів з міського бюджету та й відповідної уваги з боку влади. А ще порозуміння з відомчими структурами залізниці. Через це депутатські звіти перед виборцями набували тут рис майбутнього Майдану: з гарячими емоціями, гіркими докорами і щирою образою за стан життя.
І все ж наполегливі зусилля міської влади нехай і частково, але ситуацію покращили. Помітнішим це стало впродовж декількох останніх років. Засвідчила це звітна зустріч депутата з виборцями (на фото), яка відбулася днями у культурно-спортивному центрі “Плоскирів” — колишньому кінотеатрі “Восток”, де розмістився комітет місцевого самоврядування. Про свою діяльність за два минулі роки інформувала член фракції ВО “Батьківщина” Зоя Пархомець.
Розповідати їй було про що. Так, лише звернень від людей під час особистого прийому громадян було до неї 75 — чи не найбільша кількість серед усіх її колег з міської ради. Що показово, всі вони були виконані. Чимало з цих звернень мали колективний характер. Утім, за словами самої Зої Віталіївни, це лише незначна частка з тих, хто звертався до неї на роботі як директора СКП “Хмельницька ритуальна служба”, та просто на вулиці. Люди приходили до свого депутата з різними проханнями: зробити ремонт житла, навести лад на прибудинковій території, влаштувати дитину в дитсадок, допомогти з роботою, лікуванням, приватизацією житла, налагодити каналізацію тощо. Найбільше звернень щодо надання матеріальної допомоги — як ознака часу. Але вистачало і звернень, які стосувалися не матеріального благополуччя, а психологічного та сімейного. Наприклад, “вирішити питання з неблагополучним учнем”. З таким наказом природніше, звичайно, звертатися до жінки з досвідом, матері. А ось щодо ремонту вулиці, налагодження зовнішнього освітлення, облаштування туалету для водіїв на кінцевій зупинці — це як прерогатива посадового авторитету. А ще — свідчення небайдужого ставлення прохачів до проблеми свого мікрорайону. Як і прохання поліпшити стан правопорядку на його вулицях. Але для Зої Пархомець одних лише звернень людей було мало, для благоустрою мікрорайону вистачало і власних ініціатив. Наприклад, її безпосередніми зусиллями біля будинку №113 на вулиці Курчатова був облаштований сквер, як пам’ять про героїзм партизанів та підпільників.
Отож почути про діяльність свого обранця за тутешньою традицією навідалось багато людей, довелося навіть ставити чимало додаткових стільців. Прийшли мешканці вулиць Колгоспної, Філіпова, Курчатова, Савіної, Польової, Дубініна, Залізничної, Локомотивної, Ричка, П’яскорського, Північної, Партизанської, численних місцевих провулків з усього виборчого округу №9, який складає ця частина Гречан.
“На жаль, Дальні Гречани був надзвичайно запущений мікрорайон за всіма параметрами комунального господарства, — зазначила Зоя Пархомець. — Лише віднедавна, завдячуючи міській владі на чолі з Сергієм Мельником, тут почали відбуватися реальні позитивні зміни, хоча роботи з благоустрою, ремонту доріг і житла, оновлення всієї інфраструктури ще дуже багато. Але я за характером оптиміст і максималіст, труднощі ніколи не лякали, отож разом з комітетом місцевого самоврядування робитимемо стільки, скільки треба”.
Згадка про комітет була невипадковою. Власне, з його створення і розпочала свою діяльність, за її словами, депутат Пархомець. Доцільність його появи відзначили і виборці на зустрічі: “Нарешті ми відчули себе об’єднаною громадою, можемо спілкуватися та вирішувати проблеми”. А для Зої Пархомець голова комітету Людмила Білецька стала “і начальницею, і порадницею, і другом”.
На відміну від більшості минулих таких зібрань, нинішнє було напрочуд спокійним і доброзичливим. Люди щиро дякували депутату за турботу й добрі справи. Колективні подяки Зоя Пархомець почула від адміністрації школи №20 за асфальтування доріжки до неї, встановлення огорожі навколо довгобуду басейну — майбутнього дитсадка, наведення порядку з пам’ятниками загиблих воїнів при визволенні Гречан у Великій Вітчизняній війні, за придбання технічних засобів. Від прочан місцевого костьолу — за допомогу в облаштуванні та благоустрої його території.
“Відчуваємо, що не помилилися з вибором два роки тому, такого дієвого депутата в нас ще не було”, — казали люди. Добрі слова знайшли і на адресу Людмили Білецької: “Комітет працює, ми його роботу бачимо”. З надією на вирішення своїх проблем виборці просили відновити зовнішнє освітлення вулиці Локомотивної, завершити ремонт водомереж на Курчатова, 92, запровадити маршрут з Дальніх Гречан до оптового ринку в Дубовому. Отож тандему Пархомець-Білецька завдань вистачає — з усім їхнім оптимістичним максималізмом. А головне — з вірою людей.
Володимир Разуваєв