Минулого тижня у міському Будинку культури відбулися громадські слухання, учасники яких мали обговорити питання “встановлення тарифів щодо оплати транспортних послуг з перевезення пасажирів у місті Хмельницькому”. Організаторами слухань стали управління транспорту і зв’язку міської ради, комунальне підприємство “Електротранс” за участю асоціації приватних перевізників “Поділля”. Учасниками цього зібрання були, крім власне транспортників, депутати міської ради, представники податкової служби, Антимонопольного комітету, профспілок, громадських організацій.
Минулого тижня у міському Будинку культури відбулися громадські слухання, учасники яких мали обговорити питання “встановлення тарифів щодо оплати транспортних послуг з перевезення пасажирів у місті Хмельницькому”. Організаторами слухань стали управління транспорту і зв’язку міської ради, комунальне підприємство “Електротранс” за участю асоціації приватних перевізників “Поділля”. Учасниками цього зібрання були, крім власне транспортників, депутати міської ради, представники податкової служби, Антимонопольного комітету, профспілок, громадських організацій.
Мотивацію щодо проведення слухань начальник управління транспорту і зв’язку Петро Кузьмін пояснив тим, що з пропозицією переглянути діючі тарифи на перевезення пасажирів звернулися КП “Електротранс” та асоціація “Поділля”. Ця ініціатива була природною, оскільки діючі тарифи встановлювалися ще у грудні 2010 року і є нині найнижчими серед обласних центрів України: одна гривня за проїзд у тролейбусі, 1,5 — в автобусі та дві гривні у маршрутці. У більшості міст країни вони вищі на 25-50%. Через значне зростання цін на запчастини, енергоносії, паливно-мастильні матеріали, підвищення мінімальної заробітної плати, які відбулися за останні два роки, виручка перевізників уже не відповідає їхнім фактичним витратам. Найбільше потерпає у сьогоднішній ситуації КП “Електротранс”, де з початку року збитковість тролейбусних перевезень склала понад 628 тисяч гривень. Незважаючи на суттєву допомогу міської влади з міського бюджету впродовж останніх років — понад 15 мільйонів гривень, підприємство залишається стабільно збитковим. Одна з головних причин цього — недостатнє відшкодування державним бюджетом пільгових перевезень, а також відсутність державного фінансування для придбання нових тролейбусів. Відтак звичною картиною стала значна зношеність рухомого складу, заборгованість з виплати працівникам заробітної плати та їх звільнення з підприємства. Відповідним був висновок посадовця: якщо тарифи не змінити, кількість тролейбусів на лініях буде суттєво зменшуватись, якщо їх підвищити, буде досягнута стабільність у роботі КП “Електротранс” і приватних перевізників, а також покращиться якість обслуговування пасажирів. За пропозицією організаторів слухань, нові тарифи повинні мати такий вигляд: на тролейбус — 1,25 гривні, автобус великої місткості — 1,75 гривні, маршрутку — 2,25 гривні.
За словами директора КП “Електротранс”, депутата міської ради Віктора Паламарчука, “стан на підприємстві склався надзвичайно важкий, хоча ми не стоїмо на позиції підвищення тарифів, просто іншого виходу в нас немає”. Натомість він вважає, що подорожчання проїзду в тролейбусі на 25 копійок проблеми підприємства не вирішить, якщо з боку держави не зміниться ставлення до галузі електротранспорту. На його переконання, в місті потрібно встановити єдині рівні умови для всіх перевізників. “Маємо детально вивчити ситуацію щодо цього і навести нарешті лад”, — заявив він. Зокрема, на його думку, зменшення кількості маршруток суттєво поліпшить умови роботи КП “Електротранс” і збільшить його доходи. “В місті необхідно зберегти комунальний електротранспорт, інакше його місце займуть приватні перевізники, а що тоді буде з тарифами і хто обслуговуватиме пільговиків?” — запитав він.
Відповідь директору КП не забарилася, з нею виступив голова асоціації приватних перевізників “Поділля” Володимир Богачук: “Я не згоден з такою позицією. По-перше, люди обирають той транспорт, який їздить без перебоїв і де їм комфортніше. По-друге, якщо міська влада хоче зберегти електротранспорт, вона має допомагати йому у повному обсязі, але не за рахунок приватних перевізників”. Він вважає, що КП “Електротранс” не повинно займатися перевезеннями пасажирів автобусами, а дотримуватися лише своєї специфіки: “Кожен має робити свою справу, а те, що є, це неправильний підхід”.
Виступи з місць підкреслили протистояння комунальних і приватних перевізників. Йшлося про численні конфлікти між ними, перешкоджання на маршрутах, взаємні претензії та претензії до міської влади. Щодо останньої, дехто наводив приклад Вінниці, де подібних конфліктів вдалось уникнути останніми роками і де існує чіткий порядок у перевезеннях.
А ось якою була думка пасажира Л.Шепеленко: “Про допомогу тролейбусникам має подбати міська влада, а люди мають обирати те, що їм краще. Чому автобуси №№21, 51 ходять за чітким графіком, а тролейбус треба чекати невідомо скільки на зупинках, де немає його розкладу руху? Чому в дощову погоду в тролейбусах заливає салон? А чому в маршрутках водій дозволяє собі курити і глушити пасажирів гучною музикою, а інвалідів та пільговиків ображати?”
Щодо приватних перевізників, то вони вважають, що конкуренція в місті повинна бути здоровою і цивілізованою. Діючу схему перевезень вони вважають недосконалою, а від міської влади чекають допомоги і для себе, зокрема у створенні бази перевізників на маршрутках. Вартість тарифу для себе вони пропонують збільшити, як і для тролейбуса, — на 25%, тобто для автобуса — дві гривні, а для маршруток — 2,50 гривні.
Післямова
Спостереження за нинішніми громадськими слуханнями вкотре підтвердили, що в нашому місті їхня організація і процес проведення здійснюється, на жаль, для “галочки” — як необхідний регуляторний захід за законом, перед прийняттям відповідного рішення. За сталою вже традицією, такі слухання зацікавлені сторони проводять для себе і за участю переважної більшості своїх працівників. Як характерний приклад, минуле зібрання з числа працівників КП “Електротранс” і асоціації “Поділля”. Депутатів міської ради було не більше півдесятка разом з організаторами, а власне міську громаду представляли всього декілька осіб. Це й не дивно, адже чомусь громадські слухання проходили в середині робочого часу, почалися о 14.00 і завершились упродовж трохи більше години. Як і раніше, до участі в слуханнях не були задіяні незалежні експерти, котрі мали б висловити свою думку та свої висновки. Наприклад, наскільки відповідають дійсності скарги приватних перевізників на завелику собівартість перевезень за діючими тарифами? Саме вони могли б вирахувати реальну виручку на маршрутах, адже талонами на проїзд користуються лише комунальники та деякі автобуси великої місткості, де є кондуктор, і наскільки взагалі рівень тарифів має бути оптимальним. Для міста, яке має значний науковий та інтелектуальний потенціал, це не становить проблеми. Свою точку зору мали б висловити і громадські організації, котрі користуються заслуженим авторитетом у хмельничан, і відповідні відомства. На цих же слуханнях їхня присутність була лише виголошена.
Громадські слухання, за своєю ознакою, не лише обов’язковий регуляторний акт, це, насамперед, вивчення громадської думки та її врахування владою, чим і характеризується за рівнем свого розвитку громадянське суспільство. Судячи з того, як у нас втілюється ця ознака, до належного цивілізованого рівня у цьому нам ще далеко.
Володимир Разуваєв