Ганна Величко, пенсіонерка:
— З нашими пенсіями до магазину особливо не находишся та й ціни там такі, що жодної критики не витримують. Обслуговування теж залишає бажати кращого. Нині у наших магазинах можна купити все, що завгодно, — від делікатесів до звичайнісінького фальсифікату та прострочених продуктів, які, до речі, продаються за такою ж ціною, що й свіжі.
Вадим Шевцов, фотограф:
— Вітчизняну сферу послуг взагалі важко оцінювати, бо ж як можна оцінювати те, що знаходиться в дикому стані?!
Ольга Коберник, хмельничанка:
— Хоча наше місто й живе за рахунок ринку, якість обслуговування залишається на рівні якоїсь доісторичної епохи. Якщо ти купуєш у власника, то відчуваєш себе, наче жебрак прийшов до пана додому. Коли заходиш у магазин, тебе зміряють з ніг до голови, можуть нагрубіянити та ще й “нагріти” зайву копійку.
Хоча є у нас заклади, де обслуговування на досить-таки високому рівні й персонал до клієнтів ставиться чемно та привітно.
Ніна Онопенко, молода мама:
— Раз на раз не приходиться: в деяких магазинах клієнтам аж занадто догоджають, в деяких, навпаки, ставляться зверхньо й непривітно. Зараз мені складно пригадати якийсь негативний випадок: хіба що на днях купила масло з простроченим терміном придатності. Але помітила це лише після того, як більше половини упаковки вже використала в торт.
Віра Катюхіна, менеджер:
— Магазинів багато, конкуренція велика, тому власники намагаються заманити до себе клієнтів якщо не низькими цінами, то хоча б чемним персоналом. Що ж до наших ринків, то про їх інфраструктуру навіть говорити не хочеться. Йти за покупками на славнозвісну “толкучку” для мене завжди моральне випробування.
Юрій Дячук, автомеханік:
— Постійний клієнт я тільки в автомагазинах і про них нічого погано сказати не можу. Рештою покупок займається дружина, вона в мене затятий шопоголік: за кілька гривень знижки ладна оббігати ледь не півміста. Але, думаю, що це всі жінки такі.