З електронним рукописом “Південного Бога”, новою книжкою Павла Гірника, яку він видав нещодавно під назвою “За дві криниці до прірви”, була нагода познайомитися раніше. Ще відтоді, як уривок цієї поеми-есею, як можна, здається, окреслити її жанр, опублікували “Подільські вісті”.
З електронним рукописом “Південного Бога”, новою книжкою Павла Гірника, яку він видав нещодавно під назвою “За дві криниці до прірви”, була нагода познайомитися раніше. Ще відтоді, як уривок цієї поеми-есею, як можна, здається, окреслити її жанр, опублікували “Подільські вісті”.
На недавній презентації книжки у монотеатрі “Кут” Павло Гірник скаже, що написав її на замовлення ще до 20-річчя Незалежності України, і це, мабуть, так і є. Проте дуже добре, що подібне “замовлення” до нього надійшло, адже воно і стало своєрідним поштовхом до узагальнення погляду поета Гірника на наше життя вже у новій ролі — публіциста-прозаїка. Власне жанр публіцистики, зокрема есеїстики, йому ніколи не був чужим, про що свідчить і ряд його публікацій у “Проскурові” за останні роки, проте вперше Павло Гірник зумів вийти на подібну “закінчену” форму творчого пошуку у цьому жанрі, який потребує вже окремих літературознавчих студій.
Мабуть, не менш важливо, що всі, хто зібрався того вечора у “Куті” на презентації цієї книжки, відчули цей творчий нерв автора, а розмова навколо неї дещо відійшла від звичного у таких випадках сценарію. Бо говорив більше автор, Павло Гірник, якого у новій книжці ми побачили в дещо іншій, але не менш цікавій іпостасі літератора — оригінальним, вдумливим і вишуканим есеїстом, який заразом не відмовився і від свого поетичного творчого первородства.
Б.Демків