Мої Гаваї
За картоплею, за буряками,
У рожевому іван-чаї,
Поміж м’ятою та будяками
Простяглися мої Гаваї…
Мої Гаваї
За картоплею, за буряками,
У рожевому іван-чаї,
Поміж м’ятою та будяками
Простяглися мої Гаваї.
Одягає в Гаваях моїх
Сонце жовту свою вишиванку,
Там я слухаю чібіса сміх
І легеньку очеретянку.
Їздять часом дві ранні зорі
У Гаваях верхи на рибках,
Грають “Віденський вальс” комарі
На малесеньких скрипках.
А, де в лозах густих солов’ї
Божеволіють аж до обіду,
Теж Гаваї. Але не мої.
А вже мого сусіда.
***
У моїх Антонінах стерня,
У моїх Антонінах спека,
У моїх Антонінах щодня
Просить в Бога дощу лелека.
Йде до річечки, за перелаз,
А то йде просити у поле,
Хоча поле гаряче щораз
Йому ноги пластмасові коле.
Але йде, бо на цвяху вгорі
Забрехалася радіоточка,
Бо під ринвою у дворі
Геть розсохлася бочка.
***
Знову сонце нестерпно пече.
П’є корова жадібно воду.
Знову ниє праве плече
На негоду.
Знову тітка кляне від душі
Осоружну Верховну Раду.
Знов і знов я римую вірші
“У шухляду”.
***
Блиснуло в атмосфері.
Зойкнули солов’ї.
Громом гримнули двері Мої.
Вишня од вітру нагнулась.
Вечір хмари несе.
Ти тільки раз оглянулась.
І все.
Микола Коломієць