Кілька днів тому хмельницькому боксеру Владиславу Вєтошкіну виповнилося 18. На вітання та подарунки цей день для спортсмена бідним не був, а от зі святкуванням уже п’ятий рік поспіль, ну, ніяк не вдається. Іменини завжди доводиться зустрічати якщо не в дорозі, то на змаганнях чи зборах. Так вийшло й цього разу: повноліття застало Славу на міжнародному молодіжному турнірі братів Кличків класу А.
Кілька днів тому хмельницькому боксеру Владиславу Вєтошкіну виповнилося 18. На вітання та подарунки цей день для спортсмена бідним не був, а от зі святкуванням уже п’ятий рік поспіль, ну, ніяк не вдається. Іменини завжди доводиться зустрічати якщо не в дорозі, то на змаганнях чи зборах. Так вийшло й цього разу: повноліття застало Славу на міжнародному молодіжному турнірі братів Кличків класу А.
Довідка: звання — майстер спорту. Чемпіон та призер вітчизняних першостей з боксу, переможець та призер різних міжнародних турнірів, віце-чемпіон Європи серед юніорів. Свій перший чемпіонат України виграв у ваговій категорї до 36 кг. Тренер — Іван Яструб. Школа — обласний центр фізичного виховання учнівської молоді.
— Славо, прийми мої подвійні вітання: “день варення” став для тебе ще й днем медальним. Бронза турніру найтитулованіших боксерів планети — суперподарунок.
— Дякую, старався (усміхається — авт.). Разом із молодіжною збірною мали два тижні зборів у Ковелі (Волинська область). Підготовка велася посилена: щодня по три тренування. Часу вистачало хіба що на відпочинок та сон і то не завжди. Ці змагання для нас із тренером Іваном Яструбом були стратегічно важливим стартом: я мав не просто добре відбоксувати, а обов’язково на медаль.
— Чому така неодмінність?
— Місяцем раніше проходив чемпіонат України і так сталося, що я програв золото — посів друге місце. Тому турнір Кличків — це своєрідна реабілітація. Тим більше, що перший номер моєї вагової категорії (56 кг — прим. авт.) і кривдник на національній першості, харків’янин Мухаммад Сірожев також змагався у Бердичеві. Але пробитися в призову трійку йому не вдалося.
— Розкажи, з ким жереб звів тебе в ринзі.
— Цього року турнір Кличків був найсоліднішим і зібрав найбільше учасників — півтори сотні. До нас приїхали представники 16 країн із трьох частин світу: Європи, Азії та Африки. В моїй ваговій категорії виступали 16 боксерів. Серед них лише двоє українців: я та Сірожев.
Перша зустріч із вірменом була для мене хоч і виграшною — 17:11, але нелегкою. Від суперника дісталося трохи стусанів, він розсік мені губу, але то — дрібниці. Ізраїльтянина я нокаутував у другому раунді. А от із казахом пощастило менше — 17:12 на його користь.
— Після цієї бронзової медалі, що далі?
— На збори викличуть лише з перших днів серпня або в Тисовець, або у Ворохту. Пробудемо там три тижні і поїдемо на міжнародний турнір у Німеччину. Торік я вже на ньому виступав і став віце-чемпіоном.
Зараз маю трохи вихідних: тиждень відпочиватиму в Головчинцях (Летичівський район), потім повернуся до звичного режиму і тренувань. Окрім того, я ж — абітурієнт. Результати зовнішнього незалежного оцінювання дізнався на ковельських зборах: дуже втішився, що набрав достатньо балів. Вступатиму в Кам’янець-Подільський національний університет ім. І.Огієнка на факультет фізкультури і спорту, а також, можливо, прозвучить як жарт, — на повара (усміхається — авт.). Вже маю третій розряд за цією спеціальністю. Щось приготувати поїсти для мене — не проблема, більше того, мені це до душі. Тому розвиватися хочеться, від цього завжди буде лише смачно і корисно.
— Половина сезону пройшла, які задумки на решту року?
— Спортивна мета у мене завжди одна — бути першим. Ключовою подією року стане молодіжний чемпіонат світу. Відбудеться він у жовтні у Бангкоку (Таїланд). До того часу маю зробити так, аби ні в кого не виникало сумнівів, що Вєтошкін — єдиний лідер у своїй ваговій категорії, і потрапити на планетарну першість. У цьому, окрім самого себе, ніхто не зарадить. Тому залишається працювати і ще раз працювати.
Ольга Цимбалюк