До третіх роковин світлої пам’яті Миколи Федунця
(1944-2009)
Поет, як і будь-який митець, і після відходу у вічність живе у своїх творіннях. А ще у спогадах і серцях тих, хто з ним спілкувався, кому він прислужився добрими ділами.
До третіх роковин світлої пам’яті Миколи Федунця
(1944-2009)
Поет, як і будь-який митець, і після відходу у вічність живе у своїх творіннях. А ще у спогадах і серцях тих, хто з ним спілкувався, кому він прислужився добрими ділами.
У Миколи Федоровича було безліч друзів не лише на рідному Поділлі, а по всій Україні і в зарубіжжі, де він не раз бував у творчих поїздках. Його твори перекладалися азербайджанською, білоруською, болгарською, російською мовами.
Про вагомий внесок Миколи Федунця у розвій сучасної української літератури свідчать відгуки його колег по обласній організації Національної спілки письменників України в книзі спогадів “Ти живеш…”, яка вийшла друком у 2010 році. Понад тридцять його побратимів по перу поділилися з читачами “перлинами добра”, які щедро дарував їм зі свого поетичного лану й палкого серця славетний лицар українського духу. Гуртом, слово за словом, спогад за спогадом, вони витворили цілісний образ подільського добротворця Миколи Федунця. Недарма ж його побратим Василь Кравчук у своїх споминах зауважив:
“…Не жив, а факелом горів”.
Півстолітній творчий шлях Миколи Федунця (1957-2009) — це понад тридцять поетичних збірок, сотні статей у місцевій і центральній пресі. Він мав власні поетичний стиль і метафоричну мову.
А ще завдяки наполегливій ініціативі Миколи Федунця було відроджено пам’ять про талановитого поета України, загиблого у Великій Вітчизняній війні Володимира Булаєнка, ім’я якого присвоєно вулицям у містах Хмельницькому, Красилові та в рідному селі поета Сорокодубах, засновано літературну премію його імені.
Ось як згадує про Миколу Федоровича його колега по журналістиці Анатолій Лисий: “Майже двадцять років працював на газетярській ниві. Любив порядок у всьому і порядність у взаєминах”.
Понад двадцять років (1986-2007 роки), очолюючи Хмельницьку обласну письменницьку організацію, Микола Федорович завжди був невтомним пропагандистом творчості своїх колег. Був упорядником і редактором багатьох колективних збірок. Його лебединою піснею стала хрестоматія “Літературна Хмельниччина ХХ століття”, куди ввійшли біографічні дані та вибрані твори 63 літераторів, які жили й творили (а більшість і нині живуть і творять) на Поділлі. Серед них згадуються Іван Огієнко, Володимир Свідзинський, Юрій Клен, Микита Годованець, Кость Гордієнко, Сава Божко, Григорій Костюк, Микола Бажан, Ольга Мак, Володимир Бабляк та багато-багато інших. Завершують цей список наймолодші Оксана Радушинська та Ольга Ткач.
Творчі й організаторські здобутки Миколи Федунця відзначені багатьма міжнародними, всеукраїнськими й місцевими преміями. Він був удостоєний звання заслуженого працівника культури України.
Сьогодні ім’я Миколи Федунця носить одна з вулиць обласного центру. А на будинку №115/1 на вулиці Проскурівського підпілля, де понад 20 років жив поет, встановлена меморіальна дошка. Біля неї постійно ятріють жариновим кетягом квіти — ознака незгасимої пам’яті про поета.
Микола Кульбовський