Головними у Великодньому кошику, крім паски, завжди були писанки, крашанки, а до освячення всю цю красу застеляв вишитий спеціально до свята рушник. А от в оселі особлива молитва звучала до ікон. Виставка цих реліквій відбулася напередодні свят у виставковому залі школи іконопису “Нікош”.
Головними у Великодньому кошику, крім паски, завжди були писанки, крашанки, а до освячення всю цю красу застеляв вишитий спеціально до свята рушник. А от в оселі особлива молитва звучала до ікон. Виставка цих реліквій відбулася напередодні свят у виставковому залі школи іконопису “Нікош”.
Головними експонатами стали 28 робіт учнів школи, виконані у двох техніках: класичній (візантійській) та академічній, що нагадує живопис. Попри свою релігійну суть, приваблювали ікони витонченістю рисунка. Передувала кінцевому етапу довершеної ікони кропітка праця. “Тижнів два йде лише на виготовлення дошки для самої ікони, а от на рисунок — місяців два-три. Дуже важливо подбати про якість зображення на іконі, адже через роки, як би там не було, люди будуть оцінювати саме майстерне виконання цих ікон”, — каже директор школи Микола Бенедищук. Центральна ікона виставки присвячувалася саме Воскресінню Господньому.
Різнокольоровими візерунками, за якими можна прочитати традиції писанкарства на Поділлі, приваблювали й Великодні яйця. Майстри народного мистецтва примудрилися розписати не лише яйця свійської домашньої птиці, а й створили міні-писаночки з перепелиних яєць.
Викладачі школи “Нікош” поділилися з відвідувачами виставки і секретами їх виготовлення. Спершу у сирому яйці голкою пробивають дві наскрізні дірочки, з яких видувають білок з жовтком. Після кількох хвилин просихання порожнього яєчка його починають розмальовувати.
Нині до розпису яйця ставляться не так прискіпливо, малюють на полотні шкарлупки усе, що заманеться. Організатори виставки об’єднали і сучасні напрямки писанкарства, і древні, з подільськими коренями.
І третя сторінка у калейдоскопі виставки — рушники, на яких Великодні кошики, верба, лик Христа. Про важливість рушника в українській хаті, особливо на Великдень, розповіли спеціалісти. Так, рушники завжди висіли на покуті — святому місці, де збирається вся родина на трапезу. Із впровадженням християнства рушники прирівнювалися до ікон.
Наступними у виставковому залі школи “Нікош” стануть роботи хмельницьких майстрів на релігійну тематику.
Наш кор.