Приводом для відвертої розмови на сторінках “Проскурова” з головою фракції партії “Батьківщина” в обласній раді Іваном Гладуняком стало не лише наше бажання почути його думки про підсумки роботи недавньої сесії обласної ради, так би мовити, від першої особи. Іван Васильович цікавий для нас співрозмовник і не лише з огляду на свій статус лідера найвпливовішої опозиційної фракції в обласній раді, проте розпочали ми наш діалог якраз з підсумків роботи цієї сесії зі спроби заглянути за її лаштунки…
Приводом для відвертої розмови на сторінках “Проскурова” з головою фракції партії “Батьківщина” в обласній раді Іваном Гладуняком стало не лише наше бажання почути його думки про підсумки роботи недавньої сесії обласної ради, так би мовити, від першої особи. Іван Васильович цікавий для нас співрозмовник і не лише з огляду на свій статус лідера найвпливовішої опозиційної фракції в обласній раді, проте розпочали ми наш діалог якраз з підсумків роботи цієї сесії зі спроби заглянути за її лаштунки…
— Отже, Іване Васильовичу, сесія пройшла і зовні виглядає так, що опозиція не змогла переконати більшість підтримати навіть ті її пропозиції, які не носять політичного характеру, а “працювали” на інтереси області, зокрема, при розгляді змін до цьогорічного бюджету нашого регіону.
— Якраз це найбільше й турбує. Бо коли в особистих діалогах зі своїми опонентами ми ведемо подібні дискусії, то складається враження, що у багатьох з них є, принаймні, розуміння правильності наших висновків. А от коли доходить до голосування, то повторюється звичний сценарій заперечення очевидних фактів. Хоча на цій сесії у фракції Партії регіонів зі своїми союзниками вистачило здорового глузду і вони поки що не знищили обласний симфонічний оркестр, який взяла під захист наша фракція. А от щодо провокаційного виступу одного з лідерів фракції регіоналів Михайла Войтюка, від якого потім відхрестилися вони самі, то мене дуже дивує ідеологічне підґрунтя подібних його виступів на сесіях облради, що замішані на суміші якогось печерного неосталінізму і відвертої ненависті до української історії та державності. Цей депутат, як відомо, себе позиціонує як головний ідеолог цієї фракції та обласної організації Партії регіонів, виступаючи, зокрема, зі своїми дивними опусами і на сторінках “Подільських вістей”. Якщо подібні позиції і є, так би мовити, ідейним обличчям цієї владної партії, то виникає запитання вже до її керівництва та курсу, який вона реалізовує, зокрема у гуманітарній сфері, адже на подібні “антиукраїнські хвороби” страждають лише відверті недруги нашої державності.
Але це, так би мовити, до слова, бо розгляд бюджетного питання на сесії засвідчив, що тут ми маємо ще складніші проблеми, аніж ідейні прокомуністичні комплекси окремого депутата-регіонала.
— Проте відомо, що ваша фракція свого часу відмовилася брати участь у затвердженні цьогорічного бюджету області, а вже на цій сесії вона проявила неабияку активність при розгляді змін до нього.
— На жаль, залаштункове життя облради залишається поза увагою громадськості. Адже наша негативна оцінка цьогорічного бюджету ґрунтувалася на скрупульозному аналізі кожного його показника. Зрештою, візьміть до уваги той факт, що бюджет-2010 формувала і контролювала саме наша команда. Тож переконавшись, що жодних шансів вплинути на його проект у 2012 році у нас немає, ми свідомо пішли на те, щоб відмовитися від голосування, аби привернути увагу громади області до проблематики бюджетного процесу і в області, і в країні загалом, зрозуміло, професійно обґрунтувавши свою позицію.
На дев’ятій сесії наша фракція спробувала знову достукатися до логіки бюджетних реалій в області, виходячи, насамперед, з того, що нам необхідно визначити основні його пріоритети. Адже, зрозуміло, на всі наші потреби коштів просто не вистачає, тому логічно було б звернути увагу на те, що найпотрібніше подолянам. Для нас нині такими пріоритетами є, зокрема, охорона здоров’я, куди і слід було б направити всі можливі ресурси при уточненні бюджету, а не на сумнівні проекти на кшталт оснащення конференц-залу у Будинку рад, на який виділяється понад півмільйона гривень, чи нібито на добудову однієї зі шкіл на Полонщині — два мільйони гривень, спорудження якої було зупинено ще у 1995 році під приводом того, щоб вивести це будівництво зі стану застою, чи на ряд інших подібних об’єктів. Зрозумілою, принаймні, для опозиції, є справжня мета подібного підходу до розподілу бюджетних коштів, адже у такий спосіб закривається провал у наповненні бюджету розвитку, так званого спеціального фонду, відволікається увага від реальних проблем, які є в освіті, охороні здоров’я, культурі, соціальному захисті мешканців краю. Взагалі, бюджет нашої області нині є, напевно, найунікальнішим в країні, тому що його профіцит, тобто перевищення доходів над видатками, буде складати 25,9 мільйона гривень. А зроблено це для того, щоб, як я вже наголошував, кошти загального фонду бюджету направити на покриття спеціального фонду на суму понад 54,3 мільйона гривень. Розумію, для багатьох читачів ці цифри і факти мало про що говорять, тож, якщо простіше, зауважу, що саме цих коштів не вистачатиме для видатків на захищені статті — оплату праці, харчування та закупівлю медикаментів у тій же охороні здоров’я. Саме тому наша фракція при розгляді бюджетного питання на сесії вимагала збільшення дохідної частини загального фонду обласного бюджету щонайменше на 30 мільйонів гривень і пробувала знову переконати своїх колег з провладної більшості професійно працювати над вдосконаленням бюджету, а не “сліпо” голосувати за пропозиції, які йдуть з їх виконавчої гілки влади, бо тим самим вони самі “підставляють” себе. Словом, опозиція і на цій сесії продемонструвала, що вона не тільки критикує, але й пропонує альтернативу.
— Саме тому у контексті бюджетної теми хотілося б почути вашу думку про недавній Міжнародний інвестиційний форум-конференцію, що пройшов у Хмельницькому, на якому йшлося про залучення іноземних інвестицій, зокрема в нашу область.
— На жаль, подібні заходи нині слід розглядати лише як декларації намірів — не більше, адже реальні інвестиції в Україну не йдуть через непрогнозованість політики нашої нинішньої влади. Якщо маємо нині тут якийсь позитивний досвід, то він з’явився більше всупереч нашій владі, яка своїми діями паралізує не лише зовнішнього, але й внутрішнього інвестора. Не можна створити зону, сприятливу для міжнародних інвестицій, в окремо взятому регіоні, зокрема й на Хмельниччині.
Взагалі, як на мене, подібні заходи лише відволікають увагу людей від реальних проблем, які нині є в нашій країні. Адже подивіться, що нині відбувається з процесами приватизації на “Укрзалізниці”, “Укртелекомі”, в обленерго, які проблеми насуваються з проведенням так званої земельної реформи, як, зрештою, реагує на ситуацію в Україні сімейний бюджет пересічного українця, щоб усвідомити просту істину: ніхто за нас самих наші проблеми не вирішить, бо не може вся країна працювати на п’ять-шість олігархічних родин, які встановлюють владний режим, що нічого спільного з демократією, ринковими законами розвитку економіки не має.
— І все ж, на цій сесії ми побачили і нові спроби тиску на вашу фракцію. Взагалі, як ви оцінюєте факти виходу деяких своїх вчорашніх колег з вашої фракції? Що це за явище, на ваш погляд, і чому ці люди не витримують тиску, зрештою, чи не можна було ще на стадії підготовки до виборів передбачити подібне?
— Не хочу вдаватися до персоніфікацій у нашій розмові на цю тему, адже добре відомі імена наших колег, які зробили цей свій вибір. Як кажуть у таких випадках, Бог їм суддя, хоча, як відомо, Спаситель і серед своїх апостолів для чогось таки тримав Іуду Іскаріотського і передбачив хиткість у вірі навіть святого Петра…
Та наш випадок далекий від подіб-них біблейських аналогій, бо у політиці все далеко простіше. Є люди, які без влади жити не можуть, тож переходять у провладні партії раз за разом, як один з наших вчорашніх колег, який, ставши депутатом за підтримки “Батьківщини”, вирішив не вступати у нашу фракцію. Звичайно, неприємно усвідомлювати той факт, що ми помилилися свого часу, висуваючи подібних людей у кандидати від своєї політичної сили, але з цього факту я не робив би трагедій. Не суть важливо зберігати кількість у нашій фракції заради самої кількості, важливіше, як на мене, аби її представники підтримували спільні ідейні та моральні цінності, демократичні принципи у своїй діяльності, на ділі відстоювали інтереси виборців.
Щодо проблематики цього явища, то трапляється й так, як у нашому випадку, коли при підборі деяких кандидатів у депутати ми більшу увагу приділяли професійним якостям цих людей, не враховуючи їх сили духу, характеру, вірності ідеям, які спові-дує партія “Батьківщина”.
— А чи не постане ця проблема у реаліях наступних парламентських виборів, на ваш погляд?
— Звичайно ж, що це питання буде чи не найскладнішим і на цих виборах. І це вже питання як до політиків, так і до виборців. Принаймні, ми зі своїх помилок висновки вміємо робити. Думаю, що опозиції слід буде висувати кандидатів у парламентарії якраз враховуючи поєднання цих двох рис — фаховості та ідейності.
— Даруйте, Іване Васильовичу, за відступ від нашої насущної суспільної проблематики, та ваше посилання на приклад з Євангелія мимоволі спонукає до продовження нашої розмови на ці вічні теми і з огляду на те, що перебуваємо нині у часі Великого посту. Зрештою, наскільки знаю, і фонд “Благовіст”, який ви очолюєте, не стоїть осторонь, так би мовити, богоугодних справ. Он, недавно стало відомо, що фонд дуже серйозно допоміг хмельничанину Артему Цвяку, допомагає й іншим людям.
— Знаєте, все це настільки інтимні й непублічні теми, що не хочеться давати їм якихось оцінок, бо не для цього робляться наші добрі справи. Гірше те, що, думаючи на ці теми, мені не дає спокою той факт, що нам часто доводиться допомагати людям, які за інших суспільних обставин у країні могли б цілком вирішувати власні проблеми самотужки.
А щодо посту, то, вочевидь, у його дотриманні повинна переважати духовна складова. Не хотілося б бути моралізатором, але якраз добрі справи повинні бути мірилом усіх людських і, якщо хочете, християнських чеснот. Так, зрештою, мене виховували батьки, родина, у якій народні традиції Великодніх, Різдвяних та інших релігійних свят ніколи не порушувалися.
Зрештою, чому б нам усім у ці передвеликодні дні ще раз не оглянутися доскіпливо на той шлях, яким ми йдемо, на свої справи, вчинки. Погодьтеся, у кожного з нас тут знайдуться теми для роздумів, принципового самоаналізу своїх вчинків. Принаймні, сам собі в цьому не відмовляю, хоч і добре усвідомлюю, яка відповідальність лягла нині на мене, на плечі моїх колег по фракції та партії.
— Дякуємо за щирі побажання нашим читачам і відвертість у розмові.
— Дуже хотілося б, щоб рівень подібної відвертості ми зберегли у таких діалогах з виборцями і читачами завжди.
Розмовляв Б.Демків