Народився Олександр Балагура у 1977 році в місті Іллічівськ Одеської області. Мешканець Одеси з 1982 року, там і закінчив середню школу. Служив у лавах Української армії, у військах протиповітряної оборони. Вищу освіту за фахом товарознавець здобув у Одеському національному університеті. Батько двох дітей. У Хмельницький переїхав у травні 2008 року, обійнявши посаду спершу заступника, а згодом керуючого торговим центром “Таврія В”. Веде здоровий спосіб життя, кандидат у майстри спорту з футболу. Захоплюється кінним спортом.
Народився Олександр Балагура у 1977 році в місті Іллічівськ Одеської області. Мешканець Одеси з 1982 року, там і закінчив середню школу. Служив у лавах Української армії, у військах протиповітряної оборони. Вищу освіту за фахом товарознавець здобув у Одеському національному університеті. Батько двох дітей. У Хмельницький переїхав у травні 2008 року, обійнявши посаду спершу заступника, а згодом керуючого торговим центром “Таврія В”. Веде здоровий спосіб життя, кандидат у майстри спорту з футболу. Захоплюється кінним спортом.
— Отже, Олександре Сергійовичу, ви приїхали у Хмельницький, так би мовити, з волі дирекції вашої компанії і стали одним із фундаторів у нас торгового центру “Таврія”.
— Можна сказати і так, хоча у нас з вами завжди є вибір. Тобто я міг і не їхати у Хмельницький, але вирішив спробувати себе у новій справі, яку наша команда розпочинала, по суті, з нуля. Чесно кажучи, бути заступником директора мені подобалось більше, адже було менше відповідальності. До речі, у нашій мережі немає жодного директора, який прийшов одразу на цю посаду, усі починали з першого ступеня. Перспектива є у кожного, хто приходить до нас працювати, навіть вантажника. До речі, особисто я так і починав, тому пройшов через усі можливі професії і це дуже допомагає в роботі.
Для нас найголовніше — це наші клієнти. Опитування серед покупців проводять консультанти чи касири у вільний від роботи час. Намагаємося вводити якісь новації.
— Звернула увагу, що у торговельному центрі постійно проходять всілякі акції, зокрема благодійні.
— Справді, щотижня у нас проходять акції. Це, зокрема, постійні знижки на різні групи товарів, про які попереджаємо клієнтів завчасно. У кого є картка на знижку, надсилаємо смс-повідомлення, для інших розвішуємо плакати, даємо рекламу в ЗМІ. В основному, ці акції поширюються на товари першої необхідності або на так звані топ-позиції. Для того і проводимо опитування, щоб дізнатися, кому що потрібно. Так само проходять і тижневі, і місячні акції. Все залежить від пори року. Наприклад, як тільки люди відчули справжню зиму, коли випав сніг, ми зробили знижку на санки. Влітку відповідно — на купальні костюми. Зниження цін у нас завжди актуальні, ми не рекламуємо акції на непотрібний чи неактуальний товар.
Є у нас і спеціальні дні: рибні, м’ясні тощо, які залежать від товару, на який діє знижка. Он, нещодавно був рибний. Завважу і те, що ці наші напрацювання йдуть і від сучасного досвіду торгівлі, який нині є у Європі, США.
— На вашу думку, чому у місті Хмельницькому “Таврія В” стала одним із лідерів не лише вашої компанії, але й серед торговельних центрів, які тут працюють?
— Звичайно ж, це заслуга нашого колективу, завдяки роботі кожного нашого працівника, яких у нас понад 250 осіб, ми і досягаємо гарних результатів. До речі, усі працівники місцеві, одеситів лише четверо, тобто ми свідомо надали робочі місця хмельничанам. Більшість з них, до речі, були біля витоків нашого торговельного центру.
А от щодо благодійної діяльності, то назвати себе благодійником не кваплюся. Звичайно, послуги тим, хто їх потребує, компанія надає. Насамперед це — діабетики, ветерани, пенсіонери, інваліди, багатодітні сім’ї, діти з особливими потребами… Коли вони звертаються, ми не відмовляємо, виділяючи або те, що просять, або те, що ми можемо виділити. Бувають складнощі, але прагнемо їх вирішувати.
— Приємно було бачити представлений вашим центром намет на міських ярмарках…
— Вже цього року перший раз працювали на виїзд саме на Водохреща, безкоштовно пригощали гарячим чаєм, інше ж продавалося, але за цінами, що і в нашому торговому центрі. Плануємо відтепер щоразу на міських заходах ставити намет, звідки лунатиме музика. Хоч справ- ді беремо постійну участь у ярмарках, різноманітних акціях, фестивалях.
Вже традиційним для “Таврія В” став конкурс малюнка на асфальті біля нашої автопарковки для дітей до 15 років, де всі переможці минулого літа були нагороджені призами, усім роздавали морозиво та соки.
Постійно у нас працює безкоштовний дитячий майданчик, де батьки можуть залишити своїх дітей погратись, поки вони скуповуються чи відпочивають у нашому кафе. Щонеділі на території того ж майданчику для дітей з 12.00 до 16.00 проводяться різноманітні конкурси та забави від анімаційного агентства “Країна чудес”, яке ми спеціально запрошуємо.
— А яка ситуація з введенням спеціального маршруту громадського транспорту, про який хмельничани давно мріють?
— Є позитивні зрушення, на 90% цей маршрут узгоджений, чекаємо рішення міськвиконкому. Думаю, з середини березня можна буде доїхати під самісіньку “Таврію В” на маршрутці. Поки що розроблений лише один маршрут з Ракового, якщо він спрацює, то можна буде розглядати й інші варіанти.
— Олександре Сергійовичу, ви заради роботи змінили місце проживання. Як вам живеться і працюється у Хмельницькому?
— Ваше, а тепер вже і моє місто справило на мене неабияке враження. Взагалі Хмельницький — дуже гарне місто. По приїзду вразила тутешня кухня, в Одесі вона зовсім інша. Є декілька закладів у місті, де я люблю відпочити. Було трішки некомфортно від місцевого клімату, але згодом звик. На Поділлі затримався не тільки через роботу, мені імпонує тутешній менталітет людей, подобається розвинена інфраструктура. А ще Подільський край багатий історичними пам’ятками. Ізяслав, Сатанів, Хотин, Головчинці, Кам’янець-Подільський — ось де я встиг побувати. Але хотілося б відвідати й інші, не менш цікаві місця.
— Бачу, що ви ведете активний спосіб життя.
— Звичайно, до того ж здоровий спосіб життя, чого бажаю і всім читачам вашої газети. Намагаюся поєднувати приємне з корисним.
Ще у юності займався спортом, грав у футбол. Перша команда “Торпедо”, потім одеський “Локомотив”, у якому до призову в армію отримав звання кандидата у майстри спорту. А цьогорічного Водохреща із задоволенням випробував себе на Поділлі крижаною купіллю. Словом, активний відпочинок — невід’ємна складова мого життя.
— Дякуємо за цікаву розмову і бажаємо вам та вашому колективу нових успіхів.
Розмовляла Ліля Ковальчук