Нинішнього року міська організація ветеранів України відзначатиме свій ювілей — 25-ліття з дня створення. З чим це найбільше на Хмельниччині громадське об’єднання підійшло до цієї знакової події, які перспективи окреслює на майбутнє — про це наша розмова з головою міської ради організації Гаптульмуніром Садиковим.
Нинішнього року міська організація ветеранів України відзначатиме свій ювілей — 25-ліття з дня створення. З чим це найбільше на Хмельниччині громадське об’єднання підійшло до цієї знакової події, які перспективи окреслює на майбутнє — про це наша розмова з головою міської ради організації Гаптульмуніром Садиковим.
— Гаптульмуніре Мухамедовичу, працюючи в організації ветеранів уже 16 років, можете порівняти період 1990-х років з нинішнім періодом у її роботі. Які проблеми залишились, які з’явились нові, легше чи складніше стало працювати?
— Насамперед, треба зазначити, що наша організація є громадським об’єднанням, тобто весь її актив працює на громадських засадах. Для цього потрібні бажання, почуття відповідальності, ініціатива, душевність. Адже нашими турботами є забезпечення всебічного захисту, законних прав та соціальних інте-ресів таких категорій населення, як ветерани Великої Вітчизняної війни, воїни-інтернаціоналісти, учасники бойових дій, інваліди, ветерани праці та Збройних Сил, діти війни. Це особливі категорії людей, всі вони пенсіонери, багато з них у поважному, похилому віці, потребують особливої уваги та конкретної допомоги. Працювати з ними завжди було непросто, адже далеко не в усьому держава могла вирішувати їхні життєві проблеми і раніше, і зараз. Крім того, одним з основних завдань ветеранської організації було і залишається патріотичне виховання молодих поколінь. Часи змінюються, відповідно в суспільстві змінюються життєві орієнтири, погляд на історію, політичні вподобання. Відтак доводиться з усім цим рахуватись, але відстоювати головне — правду про подвиг нашого народу у Великій Вітчизняній війні, відбудові та розбудові країни, про його жертовність в ім’я мирного і щасливого життя майбутніх поколінь. Ми не маємо права допустити фальсифікації нашої історії. Це і є реальний приклад патріотизму.
Над усім цим міська організація ветеранів працювала у 1990-х роках, працює і сьогодні. Нині ми об’єднали у своїх лавах великий загін з дітей війни, а це новий додатковий клопіт, особливі проблеми. Тобто, легше нам не стає.
— Але зміни у суспільстві, очевидно, вимагають нових підходів, якихось структурних і програмних удосконалень, певної еволюції в діяльності…
— Ми на місці не стоїмо. Останнім часом у нас відбулись організаційні зміни, до керівництва обрані нові люди — енергійні, ініціативні, досвідчені. Так, минулий пленум ради організації ухвалив нову її структуру, зокрема утворив комітети за напрямками роботи, склад профільних комісій. Нова структура передбачає створення об’єднаних первинних осередків у мікрорайонах міста: в Гречанах, Дубовому, Ружичній, Лезневому, Книжківцях, на Виставці та Озерній. Ці районні організації мають забезпечити виконання комплексної програми “Дійти до кожного”, адже лише потужні об’єднання здатні це зробити. Плануємо також у великих первинних осередках, де чисельність понад 100 осіб, створити цехові організації. Лише таким чином: потужними, об’єднаними силами з відповідною розгалуженістю можна реально дійти до конкретних проблем кожного ветерана, організувати і здійснити надання йому потрібної допомоги. Чітко визначені також права й обов’язки кожної структурної одиниці організації — від президії ради до первинних осередків.
Сьогодні ми об’єднуємо 24998 членів організації, нові люди приходять до нас постійно.
— Така чисельність свідчить про дієвість вашої роботи і відповідний авторитет у суспільстві. Очевидно, враховують це і різні патріотичні сили, особливо в період виборчих кампаній, адже 25 тисяч голосів — це величезна кількість, здатна забезпечити місцеву перемогу будь-кому…
— Дійсно, посилена увага до нашої організації є з боку різних партій, але ми чітко даємо розуміти: міська організація ветеранів України політикою не займається. Політичні вподобання наших членів — їхня особиста справа, в нашій роботі вони залишаються за дверима. Усіх нас об’єднує інше — захистити права ветеранів, допомогти нужденним, незважаючи на політичні кольори, до яких вони прихильні.
— Але ж у вашому середовищі лунають заклики не допустити, наприклад, героїнізації УПА, фальсифікації історії війни. Хіба це не є політика?
— Є політика, а є політиканство, з допомогою якого деякі наші політичні діячі будують собі імідж. Цими речами ми не займаємося. Наша політика в одному: правда понад усе. Для цього ми разом з кінотеатром “Планета” проводимо історичні кінофестивалі до Дня захисника Вітчизни і Дня Перемоги, де виступають зі спогадами ветерани війни. Ці безкоштовні кіносеанси відвідують школяри, всі охочі. Вже декілька років разом з управлінням освіти організовуємо і проводимо конкурс шкільних робіт, присвячений Великій Вітчизняній війні. А ще традиційні виступи ветеранів у закладах освіти, на зборах призовників… Це велика і цілеспрямована робота.
Наші члени — це реальні учасники і свідки подій Великої Вітчизняної війни, відновлення народного господарства. Саме їхні спогади є історичною правдою, а не вигадки псевдопатріотів.
Мій батько Мухамед Рахим був свого часу репресований як імам — мусульманський священик. З 4,5 року ув’язнення останні 6 місяців він відсидів у камері смертників, але, вийшов з неї, не змінивши своїх принципів. Він завжди казав: “Єдина влада, котра дійсно турбується про людей, — радянська влада”. Його добре знали і поважали у найвіддаленіших селах Кемеровської області, де я народився.
Отже, є правда історії, а є міфи навколо неї, політизовані нашарування. Ось з цим ми не можемо погодитися. Як і з тим, коли замовчуються або спотворюються героїчні дії підпільників, партизанів, тих, хто реально протистояв фашистській навалі, а прославляються діячі УПА, котрі воювали проти свого ж українського народу тільки за те, що він спові-дував інші цілі.
— Ви згадали дітей війни як членів своєї організації, але ж цією категорією опікується чимало інших громадських та політичних об’єднань? Хто передує у цьому питанні, принаймні в нашому міс-ті?
— Так, опікунів цієї категорії нині вистачає, однак вони існують лише на папері або не здатні реально виконувати задекларовані обов’язки. На жаль, ініціатори такого “опікунства” дбали тільки про свій політичний чи суспільний імідж, а самих дітей війни залишили напризволяще. Дехто навіть розповсюдив посвідчення дітей війни, хоча вони не є законними і не мають юридичної сили.
Я сам дитина війни і добре знаю проблеми цієї категорії. У своїй організації ми створили спеціальний комітет по роботі з ветеранами праці та дітьми війни. У нього є чіткі завдання та розроблені механізми їх реалізації: у наданні матеріальної, юридичної, консультативної допомоги. Для цього звертаємося до спонсорів, міської ради, задіюємо реальні важелі впливу. Люди цю допомогу відчувають, до нас переходять навіть цілі організації дітей війни. Власне, всі вони перебувають у нас на обліку.
— Програма “Дійти до кожного” означає не лише облік усіх, хто потребує допомоги. Потрібні реальні ресурси, а це знову спонсори і міська влада…
— З фінансового, матеріального боку — це так. І нам охоче йдуть назустріч. Добрих слів заслуговують, наприклад, депутати міської ради минулого і нинішнього скликань, керівники підприємств та підприємці: Анатолій Корбут, Петро Перейма, Григорій Галкін, Валентин Магаляс, Олександр Кізляр, Станіслав Мельник, Анатолій Собко, Валерій Буяновський, Наталя Романовська, Андрій Ропотан. Значний внесок у справу реальної допомоги роблять також Борис Сирчин, Наталя Белякова, подружжя Раушів, церкви. Хотілося б, звичайно, більшої уваги від бізнесу, але ми розуміємо складність сьогоднішньої економічної ситуації, щиро дякуємо тому, що є. Ось, хто ніколи не полишає нас своєю увагою, так це міська влада. Завжди готові це робити міський голова Сергій Мельник, його заступник і наш куратор Григорій Давиденко, керуюча справами виконкому Людмила Черевченко, начальник управління праці, соцзахисту та охорони здоров’я Словян Воронецький. А безпосередньо доходять до кожного наші волонтери. Нині це великий загін добровольців, осередки якого створені в наших первинних організаціях, установах, закладах освіти. Координує їхню діяльність волонтерський центр “Пенсіонер”, яким успішно керує Валентина Коляденко.
— Практична робота вашої організації залежить і від інших активістів, їхньої відданості справі, відповідальності…
— Додам ще уміння, душевну щирість, організаторські здібності. Таких людей у нас багато. Це і керівники ветеранських організацій при ЖЕКові №1 Валентина Кузьменко, ЖЕКові №5 Ісаак Чайковський, при ДП “Новатор” Сергій Кадієв, у мікрорайоні Ракове Іван Плешко, у Ружичній Володимир Гереш, у товаристві інвалідів ВВВ Тимофій Величко… Усіх навіть важко перерахувати. Одне можу сказати: людей з черствою душею у нашій організації немає, байдужих до проблем ветеранів не було і не буде. Такий принцип у мене і моїх товаришів.
Підготував Володимир Разуваєв