П’ять років тому Хмельницький міський пологовий будинок змінив статус: відповідно до рішення міської ради став перинатальним центром. Тут надають високоякісну медичну допомогу мамам та новонародженим, зокрема й дітям вагою від 500 грамів. Заклад обслуговує не тільки 262-тисячний Хмельницький, а й усі райони області. Наша розмова з його головним лікарем Андрієм РОПОТАНОМ.
П’ять років тому Хмельницький міський пологовий будинок змінив статус: відповідно до рішення міської ради став перинатальним центром. Тут надають високоякісну медичну допомогу мамам та новонародженим, зокрема й дітям вагою від 500 грамів. Заклад обслуговує не тільки 262-тисячний Хмельницький, а й усі райони області. Наша розмова з його головним лікарем Андрієм РОПОТАНОМ.
— Андрію Григоровичу, ви були головним лікарем пологового будинку, потім стали головним лікарем перинатального центру. Відмінності відчуваєте?
— Коли ми утворили перинатальний центр, були майже першопрохідцями у своїй категорії міст обласного значення. Звичайно, різниця в роботі закладів суттєва: зі зміною статусу перед нами постали значно ширші завдання. На відміну від пологового будинку, який займається в основному пологами, перинатальний центр бере на себе планування зачаття, медико-генетичне консультування, спостереження за вагітністю, внутрішньоутробне і післяпологове спостереження за дитиною.
— Чи змінилася структура закладу за цей час?
— Безумовно, є зміни й у структурі. Протягом останніх років відкрилися нові відділення (інтенсивної терапії новонароджених, трансфузіології) і функціонують два відділення патології вагітних, відділення для лікування невиношування вагітності, два пологові та післяпологове відділення (відділення спільного перебування матері та дитини). Всього наразі у нас функціонують 18 відділень, а ліжковий фонд складає 265 місць. Обладнано 14 індивідуальних пологових залів, оснащено сімейний пологовий зал. Були проведені ремонти приймального відділення, реєстратури, жіночої консультації №1, приміщення для проведення занять школи відповідального батьківства, відділення інтенсивної терапії новонароджених, відділення трансфузіології, клінічної, імуноферментної та бактеріологічної лабораторій, рентгенкабінету. На базі перинатального центру функціонує кафедра акушерства та гінекології факультету післядипломної освіти Вінницького державного медичного університету ім. М.Пирогова, яку очолює доктор медичних наук А.Григоренко. Минулого року на перинатальний центр з міського бюджету було виділено майже 24 мільйони гривень. Фінансування закладу, порівняно з 2006 роком, зросло майже втричі.
— Відомо, що перинатальний центр впроваджує найсучасніші технології.
— Серед новітніх технологій — партнерські пологи, індивідуальні пологові зали, раннє прикладання новонароджених до грудей, виключно грудне вигодовування, сумісне перебування матері і дитини, дотримання принципів теплового ланцюжка, вільний вибір позицій у пологах. Впроваджуються допоміжні репродуктивні технології. За минулий рік виконано більше тисячі різноманітних оперативних втручань, зокрема понад 500 гінекологічних: непліддя, патології яєчників, гістероскопії, онкології. А загалом статус перинатального центру дозволяє й надалі розширювати можливості та впроваджувати більше нововведень у роботі з сімейними парами, жінками, дітьми.
— У вашому закладі зростає кількість діагностувань та оперативних втручань методом лапароскопії.
— Поява в медицині ендоскопічного обладнання значно розширила діагностичні та лікувальні можливості лікаря. Нині вже доведено, що більшість операцій, які виконуються звичайним доступом, можна виконувати лапароскопічно. Цей метод ефективного лікування різноманітних гінекологічних захворювань дозволяє зменшити час одужання пацієнток і не залишає косметичних дефектів на тілі після операції. Оперативна лапароскопія дає змогу лікувати безпліддя, ендометріоз, кісти яєчників, міоми матки тощо. Сучасна медична техніка дозволяє нам проводити забір тканин для біопсії, розтинати спайки, вилущувати кісти яєчників, фіброматозні вузли, видаляти плідне яйце при позаматковій вагітності, видаляти матку і придатки, якщо це необхідно. Тривалість операції в середньому складає 25-60 хвилин, залежно від складності випадку. Працездатність прооперованого методом лапараскопії відновлюється вже через три доби. Технологія лапароскопічної операції кардинально відрізняється від звичайної: значно легше пацієнти її переносять, менше коштів витрачається на лікування, адже скорочується кількість днів перебування хворого у лікарні. А головне — не травмується психіка прооперованої жінки, вона й надалі почуватиметься комфортно у сімейному житті.
— На чому зосереджуєте увагу в роботі закладу?
— Акцентуємо увагу на проблемах планування сім’ї, запобіганні небажаної вагітності, ускладнень у перебігу вагітності та пологів, зниження рівня передчасних пологів та перинатальної смертності, виходжування недоношених дітей з 22 тижнів вагітності, ранній діагностиці та лікуванню фонових і передпухлинних захворювань жіночих статевих органів. З цією метою створено центр планування сім’ї та репродукції людини, в якому досвідчені лікарі працюють з подружніми парами, котрі з тих чи інших причин не можуть мати дітей, з молоддю з питань безпечної статевої поведінки, запобігання небажаної вагітності, з жінками, котрі мають ендокринні розлади, захворювання жіночих статевих органів. Велика увага приділяється дошлюбному консультуванню, співпраці з органами РАЦСу. Успішно функціонує школа відповідального батьківства, з майбутніми батьками працює психолог.
— Андрію Григоровичу, керувати таким закладом, мабуть, не просто?
— Кожен день дуже насичений: консультації, пологи, операції. Адміністративна робота теж займає багато часу. Але запевняю, у нас кожен працівник проводить на роботі рівно стільки часу, скільки це потрібно пацієнтам.
— Що ж тоді для вас складно?
— У моєму житті був період, коли я перебував у Києві, а сім’я залишилась у Хмельницькому. Мені тоді насправді було складно і я вирішив повернутися…
— Як керівник, про що мрієте найбільше?
— Про повноцінне фінансування системи охорони здоров’я, при якому наші громадяни могли б отримувати якісну і кваліфіковану медичну допомогу, а лікарі — достойну зарплатню.
— Що ви думаєте про реформи в медичній галузі, зокрема про страхову медицину, до якої ми начебто йдемо?
— Реформи повинні відбуватись, але не за рахунок погіршення стану медичного обслуговування населення. Що ж до переходу на страхову медицину, то, думаю, ми до неї не зовсім готові. Ці процеси стримує, насамперед, відсутність відповідного законодавства. За великим рахунком, лікарю має бути однаково: є у пацієнта страховка чи немає. У будь-якому випадку він зобов’язаний виконувати свій професійний обов’язок — лікувати. Фінансові ж розрахунки — справа не його. Та як би там не було, кожна людина, в цьому я твердо переконаний, яка потребує допомоги, повинна її отримати.
Вікторія СТАНДРІЙЧУК