“Революційний” сезон вокального шоу “Х-фактор” подарував глядачам знайомство зі ще дванадцятьма яскравими виконавцями, які претендували на звання головного співака країни. Один з них — щирий та проникливий хлопець з Тореза Роман Веремейчик. Попри те, що він так несподівано залишив проект, для десятків тисяч глядачів Роман залишився переможцем — найталановитішим, найхаризматичнішим та найулюбленішим учасником другого сезону “Х-фактора”.
Нещодавно Роман разом з іншими зірками цього шоу приїхав з концертом до нашого міста. А після концерту та автограф-сесії з численними прихильниками розповів “Проскурову” про своє життя-буття під час та після участі в шоу.
“Революційний” сезон вокального шоу “Х-фактор” подарував глядачам знайомство зі ще дванадцятьма яскравими виконавцями, які претендували на звання головного співака країни. Один з них — щирий та проникливий хлопець з Тореза Роман Веремейчик. Попри те, що він так несподівано залишив проект, для десятків тисяч глядачів Роман залишився переможцем — найталановитішим, найхаризматичнішим та найулюбленішим учасником другого сезону “Х-фактора”.
Нещодавно Роман разом з іншими зірками цього шоу приїхав з концертом до нашого міста. А після концерту та автограф-сесії з численними прихильниками розповів “Проскурову” про своє життя-буття під час та після участі в шоу.
— Романе, з яким настроєм вирушив у тур Україною? Які враження від перших концертів?
— Попередні два концерти відбулися “на ура”. Розпочали тур з гарним настроєм, дуже порадувала погода. Сьогодні їхали, а за вікном падали великі сніжинки. Новий рік для мене саме тепер і настав, тому що календарний Новий рік без снігу був, наче несправжній. Ось тільки трішки захворів перед туром, болить горло, але намагаюся триматись.
— А в рідному Торезі зараз часто буваєш?
— Ні, їздив туди лише одного разу, на три дні. В місті мене дуже гарно зустріли.
— Під час шоу ти поставав перед глядачем у різних образах. Який з них тобі найбільше імпонував?
— Коли працював над різними образами, намагався полюбити кожен із них, вкладаючи у них свою працю і частину душі. Тому вони для мене, наче діти, і кожен з них по-своєму дорогий.
— Щось змінилось у тебе після шоу?
— Абсолютно все: світогляд, думки з приводу пісень. Я раніше не так їх виконував. Зараз думаю про зміст пісні, прокручую в голові якісь картини, пов’язані з нею. Бувало, що перед виступом на прямих ефірах я доводив себе до стану, який відповідає тому чи іншому образу. Коли мав виходити на сцену трохи розлюченим, хореограф-постановник спеціально приходив, щоб розізлити мене… Особливо хвилювався, коли готував пісню “Помолимся за родителей”, адже ця тема — свята. Отож шукав в Інтернеті цитати, зображення, відеозаписи про батьків. Вони настільки зачіпали за живе, що я просто ридав. І тільки тоді, перейнявшись цим настроєм, можна було вийти і заспівати цю пісню, пропустити її крізь себе.
— Постійна присутність камер не напружувала?
— Спочатку так. Я взагалі сором’язливий, на перших порах почувався не в своїй тарілці. Але чим частіше виходиш на сцену, тим більше звикаєш до цієї атмосфери, стаєш більш розкутим.
— Яким собі уявляв наставника Ігоря Кондратюка до того, як пізнав його ближче?
— Очікував, що він буде дуже педантичний, суворий, дещо старомодний у поглядах, але це уявлення змінилося на першій же репетиції. Це чудова людина. Він підтримував, дуже за нас переживав та давав хороші поради.
— А чи не надходило від Ігоря пропозицій продовжити кар’єру сольного виконавця?
— Я не хотів би коментувати це питання, але скажу, що в мене є чіткі плани щодо творчості в складі гурту “Lumiere”.
— Тепер щодо творчості гурту: хто є автором ваших пісень?
— Це колективна робота. Ми збираємось і разом пишемо слова, музику, робимо аранжування.
— А чому надаєте більшого значення: текстам чи музиці?
— Все повинно бути гармонійно, збалансовано. Для мене у музиці дуже важлива атмосфера. Наприклад, я слухаю свої улюблені гурти — і в моїй уяві вимальовуються цілі історії, навіть фільми. Ми пишемо змістовні тексти, але звучання також є важливим. Різні мелодійні звороти повинні запам’ятовуватися та проникати в душу.
— Ти дуже потоваришував зі ще одним учасником “Х-фактора” — Олегом Кензовим. Не плануєте створити якусь спільну пісню?
— Є такі плани. Буквально сьогодні ми з Олегом обговорювали це. Ще не знаємо, як ця пісня називатиметься, але деякі штрихи в нього вже є. Швидше за все, це буде дует. Взагалі ми думали зробити пісню нашого гурту спільно з гуртом “Принципова зміна”, учасником якого є Олег, але це поки що у майбутньому.
— За першим сезоном “Х-фактора” стежив?
— Зрідка. Воно, звісно, нашуміло в Україні. Але я живу в гуртожитку, і телевізора там у мене немає. Проте я знав усіх учасників і одного разу навіть був на прямому ефірі.
— А вболівав тоді за кого?
— Мені дуже подобалися Іра Борисюк, Сашко Кривошапко, Вова Ткаченко, Сафаров і Монатік. Немає кращих або гірших. Кожен робив це по-своєму, але всі вони, на мою думку, унікальні, бо володіють саме тим “х-фактором”, який притягував до них мільйони поглядів.
— Ходять чутки, що твої прихильниці збирають гроші, аби купити тобі гітару. Чи не зробили вони такий подарунок?
— Ще ні. Я хотів сам зробити собі такий подарунок до Нового року після повернення з “Х-фактора”. Про це якось дізналися люди, яким подобається моя творчість, і вирішили випередити мене з цим. Отож поки що чекаю.
Розмовляла Оксана ПАЛЯНИЦЯ