Аналізувати римований твір — особливо тонка справа, у ньому — мелодика, ритм, зміст… Існує добірне римоване слово, воно — відбиток руки майстра, але є й поетичне слово немаститих поетів, яке теж проймає душу, зачіпає за живе.
Аналізувати римований твір — особливо тонка справа, у ньому — мелодика, ритм, зміст… Існує добірне римоване слово, воно — відбиток руки майстра, але є й поетичне слово немаститих поетів, яке теж проймає душу, зачіпає за живе.
Зустріч земляків літераторів, членів Національної спілки письменників України Василя Горбатюка та Олени Ткачук з членами літературної студії педагогів нашого міста відбулася нещодавно у Хмельницькій обласній юнацькій бібліотеці.
Ті, хто навчає у школах дітей літературі, вирішили продемонструвати й власні таланти римування, а заодно почути оцінку знаних літераторів Подільського краю. Перед тим, як розпочалася розмова вчителів-гуманітаріїв та поетів, організатори заходу — працівники краєзнавчого відділу бібліотеки ознайомили присутніх з книгами, котрі нещодавно презентувалися на Хмельниччині, стали посібниками з історії краю, письменницькими дарунками та своєрідними підручниками грамотного письма. Зокрема, були представлені книги “Літературна Хмельниччина ХХ століття”, де згадується про творчість Гордієнка, Бажана, Храпача… — христоматійне видання, упорядником якого став Микола Федунець; “Література рідного краю” — книга, котра містить інформацію про багатьох літераторів Поділля. Чимало у колекції бібліотеки бібліографічних покажчиків, за якими легко дослідити життя і творчість окремих подільських майстрів пера.
Свою поезію: присвяти рідним, колегам, лірику про сімейне щастя, про рідну школу представили педагог СЗОШ №15 Антоніна Григоровська, представниця педагогічного колективу СЗОШ №18 Марія Підмурняк та педагог міського колегіуму Олена Приймак.
Вчительська поезія, звичайно, різнилася від тієї, рядки якої лежать на сторінках підручників літератури, менш метафорично звучали вірші, але кожен — тепло душі жінок-педагогів, матерів, дружин…
Причину свого поетичного старту кожна вчителька пояснила по-своєму: хтось почав писати для шкільних заходів, когось надихнула тепла згадка про матір… “Коли з дітьми проводила заняття у школі з літератури, вирішила й сама спробувати свої сили в цій сфері — почала писати вірші”, — зізналася одна з вчителів.
Поділилася власними віршами, поетичну міць яких підтвердило широке коло читачів та літератори України, молода поетеса Олена Ткачук. “Я теж філолог за освітою. Коли розповідаю дітям про поезію, намагаюся не заганяти їх у певні рамки, не обмежувати вузькою тематикою. Їхнє слово повинно бути вільним, а отже, щирим, правдивим. Коли людина пише, про те, що її турбує, що актуально для неї, її ровесників, друзів, — їй подобається творити”. Підтримав колегу по перу й письменник Василь Горбатюк, підтвердивши, спираючись на власний досвід роботи з письменниками, поетами-початківцями, що всі літературні конкурси, які проводяться у школах, заганяють дітей у певне тематичне коло творчості. Твори лише на традиційні теми про війну, патріотизм дещо обмежують фантазію учня, тому вчителям треба відкривати у дітях таланти ширше.
…“Яка пора надихає вас на творчість?” — запитала присутніх ведуча заходу, викладач СЗОШ №8 Валентина Поплавська. Більшість зізналася, що любить творити восени. Для осінніх літераторів дарунком прозвучала пісня Ольги Богомолець на вірші Ліни Костенко “Осінній день…”. З легкістю богині української лірики злилися ритми поезії Олени Ткачук, авторське прочитання зігріло і розтривожило кожного присутнього на заході…
… Живе поезія у нашому краї, проста і мастита, у когось пробивається ранимим пагінцем, а в когось ряснить римованим цвітом, але вона жива — це ще раз підтвердив захід у бібліотеці.
Ірина САЛІЙ