У понеділок був на урочистому засіданні з нагоди Дня Збройних Сил України в облфілармонії. Що й казати, хороший і потрібний патріотичний захід, та все ж не можу не поділитися деякими сумнівами. Чимось він мені нагадав подібні урочистості давно минулих радянських часів. Адже вшановуючи ветеранів армії, його організатори чомусь “забули” про кількох ветеранів УПА, які також сиділи в залі. Зустрів по закінченні урочистостей у фойє одного з них, голову обласного Товариства політв’язнів та репресованих Зіновія Комарницького з гвоздикою у руках і подумав, що я чогось там не побачив. Та виявилося, що квітку йому вручив “поза сценарієм” вже по закінченні урочистостей хтось з присутніх, який усвідомлює, чим була УПА для українців. Скажете, що це дрібниця? А я так не думаю, бо на яких ідеалах маємо виховувати нинішніх воїнів української армії?
Анатолій Білик, м. Хмельницький
