Мабуть, не лише наша газета просить нині допомоги у потенційних читачів, запрошуючи до передплати свого часопису. Сьогодні це вже проблема чи не для всіх друкованих мас-медіа нашої країни та особливо для тих з них, які ще прагнуть зберегти своє професійне обличчя, не опускаючись до примітивного загравання з читачем та культивування низькопробної й нерозбірливої редакційної політики у висвітленні проблем нашого нинішнього життя, в основі якої — лише прагнення заробити гроші за будь-яку ціну або ж прислужитися тим, хто має на них вплив.
Мабуть, не лише наша газета просить нині допомоги у потенційних читачів, запрошуючи до передплати свого часопису. Сьогодні це вже проблема чи не для всіх друкованих мас-медіа нашої країни та особливо для тих з них, які ще прагнуть зберегти своє професійне обличчя, не опускаючись до примітивного загравання з читачем та культивування низькопробної й нерозбірливої редакційної політики у висвітленні проблем нашого нинішнього життя, в основі якої — лише прагнення заробити гроші за будь-яку ціну або ж прислужитися тим, хто має на них вплив.
Найсвіжіші мої враження від того, як нині дехто з наших колег заробляє, моя особиста спроба познайомитися з тим, що стоїть за яскравою рекламою ряду нових кредитних установ, яка нині присутня на шпальтах багатьох газет. Що гріха таїти, через фінансову скруту і ми хотіли використати подібну рекламу. Та після детальнішого знайомства з тим, як і на яких засадах працюють ці, м’яко кажучи, комерційні структури, ми категорично відмовилися від подібного джерела прибутків, бо рекламувати подібні лохотронні схеми було б меншою мірою неетично щодо тих людей, які вірять подібній рекламі. Звичайно ж, і в нас є тут свої проблеми, проте засадничий принцип соціально відповідальної журналістики, яка зобов’язана працювати на суспільні інтереси, ніхто не відміняв, не зважаючи на те, що у нашу свідомість нині методично вбиваються аморальні по своїй суті стереотипи про те, що гроші не пахнуть, що комерційний успіх потрібно досягати за будь-яку ціну і т.д. Але це не шлях “Проскурова”, який попри все прагне до цілком об’єктивного інформування своїх читачів про життя нашого міста, краю, країни. І дуже шкода, що подеколи цього не усвідомлюють ті, хто мав би розуміти.
Наші журналісти, а це невеличкий колектив газетярів, без перебільшення, добре знають свого читача, хоча це не означає, що ми не прагнемо до розширення своєї читацької аудиторії. Сподіваюся, шанувальники газети оцінили появу у нинішньому році власного веб-сайту “Проскурова”, який ми і далі прагнемо розвивати і вдосконалювати. Дехто нам закидає, що ми надто політизована газета, що у нас забагато і культурологічних публікацій. Можливо, й так, але такий підхід — цілком усвідомлювана наша позиція. На фоні тих суспільних процесів, які відбуваються в країні і які, зрештою, поставили на порядок денний у роботі української (якщо вона такою себе вважає) преси, окремих її видань завдання розвитку культурологічної журналістики, яка нині реально може впливати на формування національної свідомості наших співгромадян, а особливо нашої молоді, воно і є одним з найважливіших.
Звичайно ж, ми аж ніяк не відмовляємося від своїх напрацювань у найширшому висвітленні роботи міської ради, міськвиконкому, культурного і спортивного життя міста і краю, діяльності галузей охорони здоров’я, медицини, соціальної та комунальної сфер. Проте у цій своїй щоденній роботі прагнемо завжди бачити інтереси як простих городян, так і міської громади в цілому, не забуваючи, що зростає інтерес до всього, що відбувається у Хмельницькому і в нашій області, і в нашій країні.
Дехто нам закидає, що “Проскурів” мало дає скандальних та критичних матеріалів. Щодо скандальної тематики у тій формі, яка переважає у декого з наших колег, то це точно не наш стиль, хоча можна посперечатися навколо того, як ми і вони подають одні і ті ж резонансні події зі скандальним підтекстом. Та в усьому тут є етична межа, через яку ми, справді, не переступимо, як і в критиці, яка принаймні повинна бути об’єктивною і доказовою. Можливо, декому ці принципи не зрозумілі, але опускати їх планку нижче допустимої межі ми не можемо, бо за цією гранню настає професійна деградація.
Ну, ось ми знову спробували запропонувати вам, шановні читачі, свій журналістський товар — газету “Проскурів”, яка має свою ціну і в організації своєї фінансово-виробничої діяльності, яка вкрай нині потребує вашої підтримки на завершенні передплатної кампанії. А ще ми переконані в одному: нам таки треба бути разом!..