Свіча, музика, слово… — такими символами ознаменувався вечір пам’яті великого українського мислителя Григорія Сковороди, який відбувся минулого четверга у залі обласної філармонії.
Свіча, музика, слово… — такими символами ознаменувався вечір пам’яті великого українського мислителя Григорія Сковороди, який відбувся минулого четверга у залі обласної філармонії.
Про долю Григорія Сковороди розповів голова Подільського товариства імені Григорія Сковороди, ректор Хмельницького інституту соціальних технологій ВМУРоЛ “Україна” Михайло Чайковський. “Вивченню долі цієї вагомої для українців постаті студенти та викладачі нашого університету приділяли чимало уваги. На території головного корпусу інституту стоїть єдиний на Поділлі пам’ятник Сковороді, облаштували й сквер його імені. Наш вуз ще досить молодий і через процес його становлення ми не так часто організовували заходи, присвячені Сковороді на рівні міста. Але, сподіваюся, відтепер все зміниться”, — каже Михайло Євгенович.
Розпочалася його розповідь з мандрівки у молоді роки філософа. Григорій Савич народився 1722 року у містечку незаможної козацької родини на Полтавщині. З дитинства хлопчик мав хист до науки, після закінчення сільської школи вступив на навчання у Києво-Могилянську академію, де гарно навчався, багато читав та легко засвоював іноземні мови. Бажаючи знати живу, істинну правду слів філософів світу, він вивчив латинську, грецьку, церковно-слов’янську, польську, німецьку мови.
Ми звикли до Сковороди-філосо-фа. Але мало хто знає, що він гарно співав. У 1741-ому його навіть запросили до Петербурга співати у придворній капелі.
Чимало Сковорода подорожував Європою, побував в Угорщині, Словаччині, Австрії, Італії, Німеччині, Польщі.
Маючи неабиякий багаж знань, життєвий досвід, він передавав їх своїм учням у Переяславі, Харкові. Одним із найвідданіших з учнів, котрий добре розумів вчення Сковороди, став Михайло Ковалинський (саме він після смерті вчителя взявся за писання його ґрунтовної біографії. Ця робота й досі вважається основним джерелом знань про Сковороду).
Торкаючись філософських вчень Сковороди, Михайло Чайковський зосередив увагу на тому, що у нього був власний, відмінний від вчень провідної церкви, погляд на релігію. Сковорода прагнув міжконфесійної єдності, не ділити Бога між церквами, адже він — один для всіх.
Торкнулися на вечорі-пам’яті і вчень Сковороди про “сродну працю” — ремесла, без якого людина себе не уявляє, у якому прагне вдосконалення…
“Філософські погляди Сковороди можна прирівняти до надбань Платона, Сократа. Не кожен нині може похизуватися тим, що він повністю знає надбання цих геніїв. От і всі надбання Сковороди не кожному під силу. Мені б самому дуже хотілось осягнути всю скарбницю творчого спадку”, — каже Михайло Чайковський.
Як уже згадувалося, Сковорода — не тільки мислитель, а й музикант, він умів грати на кількох інструментах, саме вони розбавили вечір пам’яті Григорія Сковороди музикою. Так, кілька музичних творів виконали провідні музиканти філармонії та вихованці музичного училища імені В.Заремби. Сольний спів подарувала присутнім на заході відома співачка, лауреат міжнародних конкурсів Олена Леонова.
Наш кор.