Рік тому в реорганізацію Хмельницької дитячої художньої школи вірили не всі. Гарні наміри міської влади зустрічали навіть супротив з боку батьків та викладачів. Але час минув і зміни, які тоді тільки планувались, уже очевидні. Місто своє слово дотримало, школа не тільки продовжує працювати в новому статусі — образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, а значно розширила свою навчальну базу…
Рік тому в реорганізацію Хмельницької дитячої художньої школи вірили не всі. Гарні наміри міської влади зустрічали навіть супротив з боку батьків та викладачів. Але час минув і зміни, які тоді тільки планувались, уже очевидні. Місто своє слово дотримало, школа не тільки продовжує працювати в новому статусі — образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, а значно розширила свою навчальну базу. На 520 квадратних метрах додаткової площі тепер облаштовуються нові навчальні приміщення. Справа ця, як зауважує директор мистецького навчального закладу, заслужений художник України, член Національної спілки художників України Олена Скорупська, — дуже важлива. Адже вихованців у школі за рік майже вдвічі побільшало. Оновився і викладацький колектив. “До нас прийшло багато талановитої молоді, — ділиться директор закладу. — А це як струмінь енергії, як свіжий вітер! У молоді багато креативних ідей, є бажання самим творити і передавати свої знання дітям…”
З відкриттям декоративно-прик-ладного відділення школа розширила вивчення окремих видів мистецтва, зокрема характерного для Поділля. Діти пізнають унікальне народне мистецтво — петриківський та самчиківський розписи, освоюють техніку батік. З не меншим захопленням вихованці відвідують відділення кераміки, де охоче ліплять з глини. Особливо їм подобається власними руками створювати різних звірів. Є охочі навчитися професійно займатися вишивкою. Поки що сформовано лише один клас, але це тільки початок! Розкривати всі свої задуми наперед у школі не хочуть. Це цілком виправдано, адже у більшості випадків їх реалізація залежатиме від фінансування. Але деякими мріями все ж тут поділилися. Скажімо, можна було б відкрити ще одну нову сучасну спеціальність — графіку. Є навіть викладач, але на перешкоді вагома проблема — відсутність комп’ютерного класу. Самотужки справитись із цим завданням ні школа, ні колектив не можуть. Щоправда, є малесенька надія на меценатів, які могли б зробити неоціненну користь для всього міста, подарувавши навчальному закладу сучасну комп’ютерну техніку.
Та чи тільки в цьому полягають сьогодні проблеми, а ми їх назвемо “робочі моменти” Хмельницької дитячої школи образотворчого та декоративно-прикладного мистецт-ва? Школу треба обладнати, наси-тити навчальними матеріалами та приладдям, зрештою, зробити ремонт у приміщеннях. Словом, підтримати матеріально. І хоча це не комерційний проект, але в усьому світі вважають, що вкладання коштів у майбутнє дітей — безпрограшний варіант.
Попри всі поточні проблеми та складнощі цей мистецький заклад уже сьогодні приймає у своїх стінах не лише школярів, а й дорослих, які мають за плечима чималий життєвий досвід. У якийсь момент ці люди (а вони різних професій) зрозуміли, що хочуть глибше пізнати мистецтво, розкрити приховані таланти та розвинути свої здібності. Тепер у них своя навчальна група — 17 осіб (на платній основі), отож кілька разів на тиждень вони займаються улюбленою справою.
Завітайте у Хмельницьку дитячу школу образотворчого та декора-тивно-прикладного мистецтва хоча б один раз. Побувайте на будь-якій виставці чи презентації робіт її вихованців. І ви дізнаєтесь та побачите своїми очима скільки у нас талановитих дітей! Школа гордиться успіхами своїх вихованців, їх перемогами на різноманітних конкурсах — місцевих, всеукраїнських та навіть міжнародних. Скажімо, вже в цьому році всеукраїнський конкурс “Вижницька палітра” приніс шість дипломів переможців, міжнародний конкурс, що проходив у Болгарії “Нова Загура”, — чотири дипломи переможців, “Нові імена” імені Саші Кудрі, що проходив у Полтаві, — два дипломи переможців, обласний конкурс ім. Людмили Мазур “Подільська палітра” — також два дипломи переможців.
Місто зробило справді дуже гарну справу, коли дало школі шанс розвиватись по-новому. Адже виховання мистецтвом не лише дозволить відкрити здібності у дітей, запалити нові зірочки, які в майбутньому можуть стати відомими митцями. Набагато цінніше, що уроки мистецтва відкриють душу кожної дитини назустріч прекрасному, навчать цінувати наші українські традиції і продовжувати їх.
Вікторія СТАНДРІЙЧУК
Фото з архіву редакції