Місто Хмельницький — єдиний в Україні обласний центр, де практично відсутні умови для королеви спорту — легкої атлетики. Минуле двадцятиліття ознаменувалося появою у нас команд майстрів з волейболу, регбі, футзалу, блискучими олімпійськими перемогами важкоатлетів, борців, фехтувальників, а ось наймасовішому виду спорту на досягнення чогось подібного не щастить. Це не дивно, адже всі ці роки спортивна громадськість безуспішно намагається достукатися до місцевої влади щодо належної уваги до тих, хто стрибає, бігає і штовхає…
Місто Хмельницький — єдиний в Україні обласний центр, де практично відсутні умови для королеви спорту — легкої атлетики. Минуле двадцятиліття ознаменувалося появою у нас команд майстрів з волейболу, регбі, футзалу, блискучими олімпійськими перемогами важкоатлетів, борців, фехтувальників, а ось наймасовішому виду спорту на досягнення чогось подібного не щастить. Це не дивно, адже всі ці роки спортивна громадськість безуспішно намагається достукатися до місцевої влади щодо належної уваги до тих, хто стрибає, бігає і штовхає. Проблема в тому, що на центральній арені спорту Хмельниччини досі відсутнє спецпокриття на бігових доріжках і легкоатлетичних секторах. А на асфальті, в якому міцно поховані ці об’єкти, сьогодні навіть автогонки “Формули 1” не проводяться, не кажучи вже про легкоатлетичні старти. Втім бігати і стрибати потрібно спортсменам з усіх видів спорту для підтримання належної форми. Щодо дитячого та юнацького спорту, асфальт сьогодні не той матеріал, котрий хоч якось асоціюється зі спортивними заняттями. Нині навіть “допотопні” гарові доріжки 1960-х років згадуються зі щемом і ностальгією.
Натомість регулярне листування з владою вже у третьому тисячолітті проблему не зрушує, бюрократичні перешкоди значно складніші, ніж бар’єри та ями з водою в забігах легкоатлетів. Відповідь чиновників завжди була одіозною і спиралася на дефіцит коштів. Хоча за всіма їхніми аргументами проглядалася банальна байдужість. Десять років тому, щоправда, фінішна стрічка нібито замайоріла на біговому горизонті — розпочалася реконструкція стадіону. Але певне задоволення вона принесла не стільки навіть футболістам і глядачам, скільки власникам магазинів, кафе та офісів у новозбудованій споруді. Королева спорту знову отримала фальстарт…
Цього разу черговий “забіг” навколо стадіону розпочало обласне відділення Міжнародної асоціації ветеранів фізичної культури і спорту. Відповідний імпульс для нового старту воно отримало від міської влади, яка виділила нарешті 85 тисяч гривень на виготовлення необхідної проектно-кошторисної документації. За підрахунками, загальна вартість усіх робіт і матеріалів складе приблизно шість мільйонів гривень. Узяти її на себе бюджет міста не спроможний, тим більше, що першочерговим орієнтиром для міста є друга черга Чернелівського водогону, яка будується спільними коштами з державним бюджетом! Логічною була б у цьому участь як бюджету області, так і держави, адже сума досить солідна. Розуміючи це, ініціатори звернулися з листом до Президента України. Свої підписи під ним поставили олімпійські чемпіони та видатні тренери Хмельниччини.
Відповідь Адміністрації Президента України не забарилася: “Звернення стосовно фінансової підтримки реконструкції стадіону “Поділля” у 2011 році надіслано до Кабінету міністрів України для опрацювання, вжиття необхідних заходів реагування та інформування про результати”. Отже, старт фінішному “забігу” нібито дано?
Кабмін листом за підписом голови Державної служби молоді та спорту України Р.Сафіулліна зреагував відповідно: “… пропозиції мають бути розглянуті в установленому порядку Міністерством фінансів України та Хмельницькою міською державною адміністрацією при формуванні переліку об’єктів, що фінансуються у 2012 році за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток за умови їх подання з фінансово-економічими розрахунками”. Тобто, підтверджується, що держава фінансування реконструкції стадіону бере на себе відповідно до наданих розрахунків. Щоправда, пан Сафіуллін чомусь називає міську владу “державною адміністрацією”, плутаючи, очевидно, Хмельницький з містом Севастополем чи взагалі з Києвом. Врешті-решт, “забіг” триває, але вже на першому етапі замайорів червоний прапорець місцевих суддів-чиновників. Ветеранам спорту й олімпійським чемпіонам обласна державна адміністрація у листі від першого заступника її голови В.Гаврішка зазначає, що “питання щодо виділення коштів на вказану мету може бути розглянуте… при умові наявності… проведення державної експертизи проектно-кошторисної документації”. Про те, хто і за які кошти має здійснити державну експертизу, посадовці мовчать. Отже, я не я і хата не моя — тобто, стадіон. Обласна влада береться лише розглянути питання його реконструкції з коштів, виділення яких обіцяє Кабмін у вигляді державної субвенції. Тобто, область залучити кошти свого бюджету навіть не передбачає, хоча лист заступника голови обласної ради В.Осадчого, яка власне, цей бюджет затверджує, запевняє у готовності сприяти “позитивному вирішенню питання”. Відтак у реаліях все знову покладається на міський бюджет: державну експертизу фактично пропонується оплатити місту — при всіх його проблемах. Між тим, якщо її не зробити до формування обласного і міського бюджетів, питання реконструкції доведеться відкласти ще на рік.
Чи подолається чергова перешкода у нинішньому забігу навколо центральної спортивної арени всієї Хмельниччини, чи вона або якась імовірна наступна знову не дозволить завершитися фінішною стрічкою? Забігу — довжиною 20 років.
Володимир Разуваєв