Власне, факт цілком окресленого політичного протистояння в обласній раді фракції партії “Батьківщина” та провладної фракції Партії регіонів і став найважливішою подією під час її шостої сесії, що відбулася минулої середи. Тож виходить, що для окреслення своєї чіткої політичної позиції депутатам-батьківщинівцям потрібно було дочекатися вироку Печерського суду над їх лідером, колишнім прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко, щоб показати свій характер.
Власне, факт цілком окресленого політичного протистояння в обласній раді фракції партії “Батьківщина” та провладної фракції Партії регіонів і став найважливішою подією під час її шостої сесії, що відбулася минулої середи. Тож виходить, що для окреслення своєї чіткої політичної позиції депутатам-батьківщинівцям потрібно було дочекатися вироку Печерського суду над їх лідером, колишнім прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко, щоб показати свій характер.
Адже слід завважити, що досі батьківщинівці в обласній раді поводилися, м’яко кажучи, невизначено, що, видно, засвідчує і те, що в їх середовищі є певні внутрішні проблеми, про що переконливо свідчить той факт, що майже десяток членів їх фракції днями увійшли у депутатську групу “Будуємо Хмельниччину разом”. Лідер облорганізації партії, нардеп Василь Кравчук на прес-конференції напередодні сесії відверто назвав тих, хто в неї вступить, “відступниками”, тож нині слід чекати оргвисновків щодо тих, хто не передумає вийти з цієї групи, яка є аналогом подібної групи “тушок” у парламенті. А це вже питання не лише до цих “штрейбрехерів” у найбільшій опозиційній фракції облради, а до тих, хто їх в неї підбирав. Ну, а щодо провладної більшості в обласній раді, то вона нині себе чує господарем становища, бо здатна перекрити “кислород” при розгляді будь-якого питання, ініційованого опозиціонерами, що, власне, сталося і на шостій сесії, коли батьківщинівці хотіли провести у порядок денний своє Звернення про політичні репресії в Україні, в якому давали оцінку вироку Юлії Тимошенко. До речі, і заступник голови їх фракції Віктор Адамський, який виступив з цією пропозицією, й інші його колеги, зокрема, Петро Воробей, який образно сказав, що, скоріше Південний Буг потече у зворотному напрямку, аніж це питання набере на сесії більшість голосів, добре розуміють ці суворі реалії політичної конфігурації у сесійній залі, але їм більше важив сам факт розгляду цього питання. Проте голова облради Микола Дерикот та його колеги-регіонали не наважилися на такий крок і, по суті, підштовхнули фракцію “Батьківщини”, а точніше її більшість, до крайнього заходу, адже після розгляду депутатських запитів той же Віктор Адамський повідомив, що вони відмовляються від голосування при розгляді усіх питань порядку денного сесії, тобто беруть у ній надалі тільки пасивну участь у знак протесту проти відмови провладної більшості ввести у порядок денний питання про їх звернення. Тож виходить, що спроби депутатів-батьківщинівців, зокрема нового голови їх фракції Івана Гладуняка, апелювати до сесії аргументами, що у ньому йдеться не лише про Юлію Тимошенко, а про цивілізаційний вибір України, захист демократії, свободи слова, не подіяли. Щоправда, союзники “Батьківщини” з депутатських середовищ “Фронту змін”, “Свободи” так принципово свою позицію з цього питання окреслити, видно, не наважилися. Як діятиме фракція батьківщинівців в облраді надалі також важко спрогнозувати, хоча Василь Кравчук на згаданій прес-конференції запевнив, що вона значно активізує свою роботу. Проте дивлячись на те, який нині “пресинг по всьому полю” влаштовує їм провладна більшість, важко спрогнозувати, яку тактику вона обере.
Адже навіть, здавалося б на перший погляд, прості і зрозумілі питання, які у депутатських запитах ставили депутати-батьківщинівці, зокрема Віктор Адамський, нею забалотовувались. Небезпідставно голова їх фракції Іван Гладуняк з приводу цього заявив, що на лице очевидне політичне упередження до членів їх фракцій з боку депутатів-регіоналів після того, як регіонал, у минулій каденції нашоукраїнець, ректор Хмельницького національного університету Микола Скиба озвучив депутатський запит, у якому давалася негативна оцінка посадовим діям депутата з цієї опозиційної фракції Наталі Жолобок, а потім уже регіонал Петро Тарасюк “наїхав” у своєму запиті на ще одного її члена, Володимира Балюка у сумнівному питанні щодо ситуації у рибній галузі області, де нині йдуть кадрові “війни” далеко не місцевого значення, про що засвідчив і пікет рибників біля обласної ради того дня.
Мабуть, дуже похвальним є те, що депутат-регіонал Віктор Філіпчук у своєму запиті зацікавився проблемами життєдіяльності хмельницького футбольного клубу “Динамо”, але у ньому були явно зміщені наголоси у бік необгрунтованих звинувачень до керівництва обласного центру. Депутат Іван Гладуняк справедливо зауважив йому, що він не володіє даною темою, об’єктивною інформацією про ситуацію в клубі та у питаннях розвитку футболу у Хмельницькому, а у його запиті даються упереджені політичні оцінки дільності міської ради обласного центру з цього питання, які нічого спільного з реальною ситуацією не мають. “Згладив” ці наголоси лідер обласних регіоналів, голова облдержадміністрації Василь Ядуха, який висловився за команду “Динамо” і підтримав цей запит, який тепер уже повинна розглядати міська влада. Заплутаним і незрозумілим видався депутатський запит регіонала Михайла Войтюка про використання зібраних коштів на спорудження скульптурної композиції “Віра Надія Любов”, яке здійснювалося через фонд “Щедрість”, який він і очолює. Більшість депутатів після кількох переголосувань, вислухавши аргументи свого колеги, голови облдержадміністрації Василя Ядухи, зійшлися на тому, що цей запит є неправочинним.
А місцевій пресі дісталося в одному із запитів лідера свободівців, депутата Ігоря Сабія, який появу у деяких виданнях передруку з виступом російського прем’єра Володимира Путіна з газети “Известия в Украине” розцінив не як поштовх до ширшої дискусії, а як прошуки російського імперіалізму, який у такий спосіб відроджує, не більше, не менше, а комуністичну імперію. І хоч депутати не підтримали цей “ідейний” запит, але тема, як мовиться, варта уваги, бо цей факт засвідчив, що у нас з’явились охочі до створення вже політичної цензури для ЗМІ та втручання у їх редакційну політику. Цікаво, якими будуть подібні запити завтра, коли, скажімо, розпочнеться передвиборча парламентська кампанія і комусь не сподобаються погляди їх опонентів? А тому є й питання до молодих свободівців, які з цього приводу організували пікет перед будинком облради, на якому били старі телевізори та рвали газети, до речі, із цілком патріотичним змістом…
А щодо порядку денного сесії, то можна висловити хіба що певні сумніви стосовно пріоритетності кадрових, а не програмно-засадничих питань, які були внесені до нього. Бо вочевидь, скажімо, питання про внесення змін до обласного бюджету на 2011 рік, програми “Вчитель” на 2002-2012 роки, “Репродуктивне здоров’я населення Хмельницької області” на період до 2015-ого та їм подібні таки важливіші від десятка перших питань про кадрові призначення? Якщо ні, то викликає сумнів те, як у свій час оперативно перекинула провладна більшість в облраді у “різне” заяви, звернення депутатів. Словом, у роботі облради з’явилися нові ознаки й особливості, проте не варто квапитися з оцінками про те, як вони вплинуть на подальшу ефективність її роботи.
Б.Демків