Свій полудень віку подільський поет Віталій Міхалевський, котрий народився 3 листопада 1961 року в с. Подільське на Кам’янеччині, зустрічає у повному розквіті творчого потенціалу. Піком його поетичного злету є п’ята збірка “Невиправний романтик…”
Свій полудень віку подільський поет Віталій Міхалевський, котрий народився 3 листопада 1961 року в с. Подільське на Кам’янеччині, зустрічає у повному розквіті творчого потенціалу. Піком його поетичного злету є п’ята збірка “Невиправний романтик…” (2011). У ній, як і в попередніх — “Я жду весну” (2003), “Крапелина вина…” (2005), “Година пік…” (2006), “Місце під сонцем” (2006) — поряд з громадянсько-патріотичною й пейзажною лірикою — інтимна, адресована Богині кохання (“…між сном й явою на межі…”), з якою автор веде ніжно-трепетний діалог на струнах серця. Хоча деколи вона й відповідає:
Рибалка ти, що ловить на вірші,
А я — русалка, що на них впіймалась…
(“Рефрен”)
Сам поет визначає свій стиль — “невиправний романтик”, що є ключем не тільки до останньої, але й до попередніх збірок.
Ліричний герой Віталія Міхалевського настроєво-мінливий. У кожній новій збірці він інший, хоча по-українському справжній.
Коли перечитуєш усі п’ять збірок, то, починаючи з першої, відчуваєш, що це не просто римування поета-початківця на рівні аматорства, а цілком зрілий вияв професіоналізму у розумінні власного стилю, визначення чіткого кола художніх образів і тем. Тож на горизонті подільського поетичного бомонду початок ХХІ сторіччя ознаменувався з’явою цілком самодостатнього й зрілого майстра з високим світобаченням. Поет-модерніст Віталій Міхалевський вміє органічно поєднувати усталені класичні канони з новітніми відкриттями у галузі поетики.
Лаконічність поетичного вислову — характерна риса творчого почерку Міхалевського. Особливо там, де домінує образ жінки у різних вікових іпостасях (“Жінці”, “Каприз”, “День народження”). Кожна фраза, кожне слово відшліфовані настільки, так логічно узгоджені й припасовані одне до одного, що потік поетичної думки здається природним, невимушеним. І забувається зізнання самого Володимира Маяковського “… изводишь единого слова ради тысячи тонн словесной руды”.
Виникає запитання: у чому його поетичний феномен? Відповідь: Віталій Цезарійович прийшов у поезію вже у зрілому віці — сорокарічним!
По-справжньому поезією почав займатися, закінчивши математичний факультет Чернівецького університету, відбувши два роки офіцерської служби в армії, ставши кандидатом фізико-математичних наук і доцентом Хмельницького національного університету. А ще працює заступником начальника Центру інформаційних технологій та технічного забезпечення Хмельницької філії ВАТ “Укртелеком”. Хоча віршувати починав ще у шкільні роки, віддаючи перевагу гуморескам.
Поет Віталій Міхалевський першим втілив у поетику жанр поетичної новели, в основі якої тонко продумана драматична колізія з несподіваним і дещо шокуючим фіналом, що межує з іронічним дотепом (“Межа”, “Джміль”, “Піде нічка в чисте поле”, “Страшний сон”, “Жаль”). Свою поетичну новелістику він вдало поєднав з жанром балади-оповіді про швидкоплинність людського життя (“Моє сонечко”). В основу цього жанру Міхалевський кладе ефектну інтригу з елементами медитативності та семантичної багатогранності змісту, надаючи образу гнучкої пластичності та утаємниченої двозначності:
Мабуть, солодка. Бо чужа,
Розкішна і принадна.
Та тільки поміж нас межа —
А будь вона неладна!
Квітневий не забувся цвіт
І червень цей бентежить.
Жорстокий все-таки наш світ:
Скрізь — межі, межі, межі…
Вже небо зорі розлило,
Ще й місяць — сторож наче.
Ех, що робити? — Це ж село!
А раптом хтось побачить?!
Така жадана й не моя —
Здаля і мовчки стежу.
Щоночі сон: як злодій, я
Крадуся через межу.
Така солодка… Хай чужа.
В кота позичу очі:
Та що мені якась межа…,
Коли черешень хочу.
(“Межа”)
Поезія Міхалевського вабить неординарністю образних порівнянь, барвистістю метафоричних висловів, звучить озонно свіжо, наче перший весняний дощ, що змиває життєві намули й творчі штампи.
Характерною особливістю творчої манери Віталія Міхалевського є поетичні вкраплення, інкрустації переосмислених українських примовок, прислів’їв, що рельєфно збагачують тканину вірша (“Після дощику в четвер”, “Вишиванка”, “Пустіть погрітися” та інші). Ряд творів побудовані у формі народної пісні. Приспів завершується рефреном, який загострює увагу читача (слухача) на певній думці, вислові (“Вечорниці”, “Піде нічка…”, “Жаль”). Недарма ж його твори покладені на музику багатьма композиторами. А його вірш “Боже, бережи Хмельницький!” на першому конкурсі поезії про місто Хмельницький у 2005 році здобув першу премію! А вже цього року композитор Лідія Яцькова поклала згаданий вірш на музику.
Потужний поетичний голос Віталія Міхалевського, який вже міцно оволодів інструментарієм ліричного рапсода і впевнено піднісся на авансцену сучасного літературного театру, де, на жаль, ще багато словесної попси, завойовує все більше й більше прихильників високого художнього Слова. Його поезія шляхетна і людяна. Відповідає викликам нашого сьогодення.
Микола Кульбовський
11 листопада о 16.00 у ХОДТРК “Поділля-центр” до ювілею
Віталія Міхалевського відбудеться його поетичний вечір.
Вхід вільний.