Не дає мені спокою нинішня патова політична конфігурація, яка складається в Україні у зв’язку з судовим процесом над лідером опозиції, екс-прем’єр-міністром Юлією Тимошенко. Євросоюз і світ чітко засудили ці дії нашої влади до Тимошенко, небезпідставно побачивши у них політичне підґрунтя, вибіркованість правосуддя, коли відверто і цинічно переслідується політик-конкурент. Ось уже і візит Віктора Януковича до Брюсселя відкладається, під загрозу ставиться угода про асоціацію України в Євросоюзі, бо там, справді, проблеми свободи слова, демократії є пріоритетними, навіть у порівнянні з економічними. Водночас ці обставини, ніби навмисно, стимулюють зближення офіційного Києва з Росією. Он, і угоду про вільну торгівлю в СНД прем’єр Азаров підписав у Санкт-Петербурзі, а у Донецьку Президент Янукович непогано торгується з Медведєвим і нібито вибиває для нас нові преференції по газу. А чи не здається вам, що суд над Тимошенко якраз і стає розмінною монетою у цьому східному векторі політики нової влади? Не дивуюсь, що нині десь і Микола Мельниченко вже зник, що йде дискредитація працівників Генпрокуратури, які наважилися порушити кримінальну справу проти екс-президента Леоніда Кучми. Словом, ми з вами, здається, присутні при однієї з завершальних дій політичної вистави, де найсерйознішим актом став якраз арешт і суд над Юлією Тимошенко. Інша річ, чи будемо ми з вами спостерігати за нею у ролі спостерігачів чи дієвих осіб…
Анатолій Білик, м. Хмельницький