Віднедавна День Покрови, 14 жовтня, став і офіційним державним святом, яким вшановується Українське козацтво. З цієї нагоди у нашому місті та краї відбулися офіційні і неформальні заходи до цієї дати, в яких брали участь представники влади, численних громадських організацій Українського козацтва, освітяни, широка громадськість.
Віднедавна День Покрови, 14 жовтня, став і офіційним державним святом, яким вшановується Українське козацтво. З цієї нагоди у нашому місті та краї відбулися офіційні і неформальні заходи до цієї дати, в яких брали участь представники влади, численних громадських організацій Українського козацтва, освітяни, широка громадськість.
І все ж це знакове свято для історії України навіть того дня поставило перед нами ряд незручних питань. Найперше, до активістів розрізнених і пересварених між собою громадських формувань Українського козацтва, які навіть не спромоглися зібратися у день Святої Покрови разом біля пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому. Не менш гострі питання варто ставити і перед нашими радикальними політичними організаціями, які твердять, що сповідують ідеї українського націоналізму, зокрема, перед тією ж “Свободою” та КУНом. Зрозуміло, що їм важливіше показати свої “політичні м’язи” десь по столицях, на масових акціях, як це було і того дня, а от наш меморіал Ангел Скорботи, по суті, того дня ними був відданий хмельницьким комуністам, які заявили про проведення тут і саме того дня мітингу “пам’яті жертв злочинів ОУН-УПА” і, по суті, залишили наодинці з ними престарілих ветеранів українських визвольних змагань, які об’єднані у Товариство політв’язнів. Щось подібне було і торік цього ж дня, але тоді комуністи ще не наважувалися на подібні провокації у нашому місті та цьому святому для подолян місці, що нагадує нам про незліченні комуністичні жертви в нашім краї.
Тож виходить, що ми по-різному розуміємо уроки своєї історії, і Святу Покрову відзначаємо по-різному, не реагуючи навіть на відверті провокації тих, кому чужа українська минувшина.
М.Шевчук