Взагалі, на фоні того наступу на демократичні свободи, які здійснює в Росії команда Володимира Путіна, яка, здавалося б, за останнє десятиріччя там затисла будь-які публічні прояви громадянської фронди, там таки знаходяться серед відомих діячів культури, науки, політики люди, які відверто сміються в очі цьому режиму. Он, нещодавно відомий рок-співак, композитор, лідер групи “Машина времени” Олександр Макаревич видав “на гора” черговий свій хіт про “Холуєво, яке готується до приїзду Путіна”. А чого варта…
Взагалі, на фоні того наступу на демократичні свободи, які здійснює в Росії команда Володимира Путіна, яка, здавалося б, за останнє десятиріччя там затисла будь-які публічні прояви громадянської фронди, там таки знаходяться серед відомих діячів культури, науки, політики люди, які відверто сміються в очі цьому режиму. Он, нещодавно відомий рок-співак, композитор, лідер групи “Машина времени” Олександр Макаревич видав “на гора” черговий свій хіт про “Холуєво, яке готується до приїзду Путіна”. А чого варта, скажімо, позиція відомої правозахисниці Валерії Новодворської, яка у своїм кабінеті повісила портрет Степана Бандери і публічно вказує на нього, як приклад для росіян боротьби лідера ОУН з тоталітарним комуністичним режимом?..
Але я нині про хіт Макаревича, який аж проситься на наш український, ба, подільський ґрунт, де нещодавно ступав Президент України Віктор Янукович, відвідавши минулого тижня Кам’янець-Подільський, здавалося б, з цілком робочим візитом. Побував він, як відомо, на відкритті другої черги ВАТ “Подільський цемент”, де урочисто запустив нову технологічну лінію, заразом, зрозуміло, зустрівшись з керівниками різних рівнів регіону. Та я не думаю, що він вимагав у своїх підлеглих, аби вони йому організували у Кам’янці Холуєво Макаревича, з чим вони явно переборщили. Те, що Віктор Янукович, на відміну від Валерії Новодворської, боїться зображень лідерів ОУН-УПА Степана Бандери чи Романа Шухевича, я також сумніваюся, то чому в когось там вистачило фантазії прибирати з міста їх білборди та вводити в місті мало не комендантський час, змушуючи з якогось дива місцевий суд забороняти у той день усі масові акції? Тому, що того дня спорожніли місцеві міська рада, міськвиконком, райдержадміністрація, працівники яких, звичайно ж, з радісним виглядом зустрічали гаранта, не дивуюсь, адже служить там народ загалом підневільний, але до чого тут представники освітянських закладів, режим безпеки, який був би зрозумілим, якби нам глава держави вирішив зробити візит, скажімо, до Чечні? Не лише здивування викликав таки, видно, непідробний артистичний ентузіазм мистецької складової цього “холуївського” почту, який ще раз засвідчив, що у нас таки відбуваються чи, може, відновлюються аномалії радянської пори у чинопошануванні, позірному приниженні перед власть імущими? Хоча не всі у Кам’янці того дня “фарбували траву” за Макаревичем, бо, он, два всюдисущі журналісти з “плюсів”, не дивлячись на непробивну охорону Президента, таки протислися до нього і принципово поставили питання про факти корупції, які, на їх переконання, проглядаються у діях наших високопосадовців.
І до чого це ви закликаєте? — скаже мій критик, вихований у дусі рабського чинопошанування, натякаючи на те, що я прагну порушити устої владної субординації в державі. Мабуть, не варто таким людям наводити приклади з демократичних країн, де для керівників було б диким явищем подібні організовані вияви масового захоплення першими особами держави. Здається, знає їм уже ціну і Віктор Янукович, адже пройшов випробування виборами 2004-го та 2010-го і мав би стримувати свою команду від подібних театралізованих сценаріїв зустрічей з масами. Та, видно, у нашому “Холуєві” нічого не міняється і ось у такий спосіб ми знову вчимося віднаходити у собі самоповагу, гідність, пересилювати страх, вбиваючи у собі щоденно рабські звички…